Обмеження строком права фізичної особи на доступ до суду у соціальних спорах має бути винятком з правил, - Верховний Суд

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Спір у цій справі стосувався протиправної відмови ТЦК у підготовці та поданні до управління Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 1 лютого 2020 року.

Суд апеляційної інстанції у цій справі скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов частково, зокрема визнавши право позивача на отримання довідки для перерахунку розміру пенсії з 1 лютого 2020 року, з 1 лютого 2021 року, з 1 лютого 2022 року та з 1 лютого 2023 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У касаційній скарзі зазначено, зокрема, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 122, 123 КАС України, оскільки не врахували, що позивач пропустив строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Позиція Верховного Суду

Разом з тим, Верховний Суд відхилив вимоги касаційної скарги та залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про дотримання судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 122 та 123 КАС України у частині, що стосується строку звернення до суду, Верховний Суд звернув увагу, що строки перерахунку пенсій регулюються положеннями частини другої, третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ.

Зокрема, визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Суд зазначив, що неправомірні дії відповідача (у разі встановлення судовим рішенням) щодо невидачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії впливають на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізації позивачем права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною видів грошового забезпечення у межах визначених статтею 51 цього Закону строків.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого загальноприйнято вважати, що обмеження доступу особи до суду певним строком може мати суттєві недоліки, які впливають на здійснення правосуддя та можливість захисту порушених прав такої особи. До основних недоліків можна віднести те, що у багатьох випадках особа не може передбачити всі можливі обставини, які вплинуть на її права у майбутньому, і призведуть до настання негативних наслідків у вигляді порушення її прав. Вказане може призвести до необхідності звернення особи до суду тоді, коли її права вже порушено внаслідок дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, наслідків протиправності яких особа не могла передбачити, а не напередодні можливого порушення. Обмеження строком, за таких обставин, може бути особливо неприйнятним для тих, хто з різних причин не може вчасно виявити порушення своїх прав, що може призвести до дискримінації у сфері доступу до правосуддя. У цілому обмеження строком доступу до суду має бути винятком, але одночасно узгоджуватися з принципом правової визначеності (res judicata) і принципом справедливості, як складової верховенства права.

Постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №400/3128/23 (адміністративне провадження № К/990/30934/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.