Верховный Суд рассмотрел дело о строительстве многофункционального комплекса на землях рекреационного назначения на территории Пущи-Водицы в Киеве

В производстве Верховного Суда находилось дело по иску Общества к Департаменту градостроительства и архитектуры исполнительного органа Киевского городского совета о признании противоправным и отмене решения об отказе в выдаче Обществу градостроительных условий и ограничений (МУО) застройки территории и обязательства выдать такие МУО.

Спорным по этому делу был вопрос о допустимости строительства в рекреационной зоне объекта, включающего многофункциональный комплекс, и соответственно, согласуются ли намерения строительства такого объекта с требованиями градостроительной документации на местном уровне.

Суды первой и апелляционной инстанций иск удовлетворили, придя к выводу, что размещение такого объекта допускается, поэтому отказ ответчика в выдаче МУО по основаниям несоответствия намерений застройки земельного участка требованиям градостроительной документации является неправомерной.

Позиція Верховного Суду

Проте Верховний Суд вказав на передчасність таких висновків судів попередніх інстанцій, задовольнив касаційну скаргу Департаменту, скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції з метою належного та повного з’ясування всіх обставин у справі.

Виходячи з аналізу положень статей 1, 25 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Суд вказав, що підставою для відмови у видачі МУО є невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, тобто якщо запланований для будівництва об’єкт не відповідає затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови й іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Крім того, керуючись положеннями статті 51 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України «Про курорти», а також пунктів 8.1.1 та  8.4.1 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року № 104, Суд дійшов висновку про те, що на території земель рекреаційного призначення, зокрема, які включені до території другої зони санітарної охорони курортів, встановлено низку обмежень, головним чином, пов’язаних з неможливістю розміщенням окремих господарських споруд, промислових об’єктів, що можуть призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту або завдати екологічну шкоду, а також об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибувають на курорт (зокрема, житлових будинків).

Із встановлених у цій справі обставин Суд врахував, що Департамент дійшов висновку про невідповідність намірів забудови об’єкта позивача цільовому призначенню земельної ділянки у зв’язку з тим, що у назві об’єкта будівництва присутнє посилання на реконструкцію існуючого об’єкта під «багатофункціональний комплекс», який, за висновком відповідача, допускається розміщувати лише на території житлової та громадської забудови.

З урахуванням визначення поняття «багатофункціонального комплексу», наведеного, зокрема у ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» (пункт 3.3) та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (пункт 3.7), Верховний Суд дійшов висновку про те, що багатофункціональні будинки і комплекси можуть включати групи приміщень різного функціонального призначення, включаючи приміщеннями житлової забудови та громадські будівлі. Доцільність розміщення такого комплексу на земельних ділянках певного цільового призначення визначається головним призначенням об’єкта будівництва.

З огляду на зазначене та враховуючи, що саме МУО визначають комплекс вимог і планувальних обмежень для розробки проєкту майбутнього об’єкта будівництва та в подальшому, за необхідності, перевірка такого проєкту здійснюватиметься уповноваженими суб’єктами владних повноважень саме на відповідність його вимогам МУО, Суд вказав, що назва об’єкта реконструкції має важливе значення для визначення намірів забудови та перевірки їх відповідності містобудівній документації на місцевому рівні.

Водночас, за висновком Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не встановили всі важливі обставини справи, обмежившись відомостями із державного земельного кадастру про земельну ділянку та власним трактуванням поняття «багатофункціональний комплекс», не підтвердженим належним посиланням на норми права або додатковими доказами, які можуть підтвердити дійсні наміри Товариства щодо реконструкції об’єкта.

У цій справі Верховний Суд вказав, що з метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи суди попередніх інстанцій повинні були з’ясувати усі важливі обставини справи, які мають значення для винесення законного та обґрунтованого рішення, а саме – безпосередньо дослідити містобудівну документацію на місцевому рівні, зокрема генеральний план населеного пункту, детальний план території, якщо такий розроблено, витяг з містобудівного кадастру та, з урахуванням відомостей з цієї документації, надати правову оцінку допустимості розташування на відповідній території «багатофункціонального комплексу», витребувати та перевірити інші документи, які можуть підтверджувати наміри забудови земельної ділянки.

Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 640/19905/21 (адміністративне провадження № К/990/23679/23).

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.