Верховний Суд розглянув справу стосовно будівництва багатофункціонального комплексу на землях рекреаційного призначення на території Пущі-Водиці у Києві

У провадженні Верховного Суду перебувала справа за позовом Товариства до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у видачі Товариству містобудівних умов та обмежень (МУО) забудови території та зобов’язання видати такі МУО.

Спірним у цій справі було питання про допустимість будівництва у рекреаційній зоні об’єкта, який включає багатофункціональний комплекс, та відповідно, про те, чи узгоджуються наміри будівництва такого об’єкта із вимогами містобудівної документації на місцевому рівні.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, дійшовши висновку, що розміщення такого об’єкта допускається, а тому відмова відповідача у видачі МУО з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації є неправомірною.

Позиція Верховного Суду

Проте Верховний Суд вказав на передчасність таких висновків судів попередніх інстанцій, задовольнив касаційну скаргу Департаменту, скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції з метою належного та повного з’ясування всіх обставин у справі.

Виходячи з аналізу положень статей 1, 25 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Суд вказав, що підставою для відмови у видачі МУО є невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, тобто якщо запланований для будівництва об’єкт не відповідає затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови й іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Крім того, керуючись положеннями статті 51 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України «Про курорти», а також пунктів 8.1.1 та  8.4.1 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року № 104, Суд дійшов висновку про те, що на території земель рекреаційного призначення, зокрема, які включені до території другої зони санітарної охорони курортів, встановлено низку обмежень, головним чином, пов’язаних з неможливістю розміщенням окремих господарських споруд, промислових об’єктів, що можуть призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту або завдати екологічну шкоду, а також об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибувають на курорт (зокрема, житлових будинків).

Із встановлених у цій справі обставин Суд врахував, що Департамент дійшов висновку про невідповідність намірів забудови об’єкта позивача цільовому призначенню земельної ділянки у зв’язку з тим, що у назві об’єкта будівництва присутнє посилання на реконструкцію існуючого об’єкта під «багатофункціональний комплекс», який, за висновком відповідача, допускається розміщувати лише на території житлової та громадської забудови.

З урахуванням визначення поняття «багатофункціонального комплексу», наведеного, зокрема у ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» (пункт 3.3) та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (пункт 3.7), Верховний Суд дійшов висновку про те, що багатофункціональні будинки і комплекси можуть включати групи приміщень різного функціонального призначення, включаючи приміщеннями житлової забудови та громадські будівлі. Доцільність розміщення такого комплексу на земельних ділянках певного цільового призначення визначається головним призначенням об’єкта будівництва.

З огляду на зазначене та враховуючи, що саме МУО визначають комплекс вимог і планувальних обмежень для розробки проєкту майбутнього об’єкта будівництва та в подальшому, за необхідності, перевірка такого проєкту здійснюватиметься уповноваженими суб’єктами владних повноважень саме на відповідність його вимогам МУО, Суд вказав, що назва об’єкта реконструкції має важливе значення для визначення намірів забудови та перевірки їх відповідності містобудівній документації на місцевому рівні.

Водночас, за висновком Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не встановили всі важливі обставини справи, обмежившись відомостями із державного земельного кадастру про земельну ділянку та власним трактуванням поняття «багатофункціональний комплекс», не підтвердженим належним посиланням на норми права або додатковими доказами, які можуть підтвердити дійсні наміри Товариства щодо реконструкції об’єкта.

У цій справі Верховний Суд вказав, що з метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи суди попередніх інстанцій повинні були з’ясувати усі важливі обставини справи, які мають значення для винесення законного та обґрунтованого рішення, а саме – безпосередньо дослідити містобудівну документацію на місцевому рівні, зокрема генеральний план населеного пункту, детальний план території, якщо такий розроблено, витяг з містобудівного кадастру та, з урахуванням відомостей з цієї документації, надати правову оцінку допустимості розташування на відповідній території «багатофункціонального комплексу», витребувати та перевірити інші документи, які можуть підтверджувати наміри забудови земельної ділянки.

Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 640/19905/21 (адміністративне провадження № К/990/23679/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.