Верховный Суд сделал вывод, является ли доцент кафедры в случае получения денег от студента, субъектом ответственности по статье 354 УК

Доцент кафедры высшего образования как руководитель дипломной работы студента наделен полномочиями готовить студента к защите этой работы, предоставлять консультации по ее написанию, указывать на научную литературу, которую необходимо использовать в работе, предоставлять рецензию, которая может быть учтена при защите работы.

В случае получения неправомерной выгоды от студента за выполнение дипломной работы вместо него и за содействии ее успешной защите перед государственной экзаменационной комиссией доцент кафедры является субъектом состава уголовного преступления, предусмотренного ст. 354 УК. Соответствующую позицию высказала коллегия судей Первой судебной палаты Кассационного уголовного суда в составе Верховного Суда по делу №444/930/16.

Обставини справи

За вироком Жовківського районного суду Львівської області доцента кафедри визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 354 КК, і виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Йому було пред`явлено обвинувачення у тому, що він, працюючи відповідно до наказу по Львівському національному аграрному університету на посаді доцента кафедри машинобудування, будучи працівником установи, який не є службовою особою, а також будучи відповідно до наказу керівником дипломного проекту студента, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та незаконного збагачення, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, протиправно одержав від студента для себе неправомірну вигоду в сумі 400 доларів США (що за курсом Національного банку дорівнювало 10 754 грн) за вчинення в інтересах останнього дій з використанням свого становища, а саме за виконання дипломного проекту останньому і сприяння в його успішному захисті перед державною екзаменаційною комісією, зокрема, за складання позитивного відзиву про дипломний проект та відповідної пояснювальної записки. Ухвалою Львівського апеляційного суду вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор акцентував, що згідно з диспозицією частини 3 статті 354 КК працівник не вправі одержувати будь-яку винагороду за вчинення будь-яких дій з використанням свого становища, однак обвинувачений отримав неправомірну вигоду у зв`язку з можливостями, які мав з огляду на займану посаду.

Тобто, на думку прокурора, місцевий суд дійшов неправильного висновку, що той отримав гроші лише за написання дипломної роботи, оскільки він висловив студенту пропозицію надати йому 400 доларів за підготування та погодження дипломного проекту з подальшим сприянням його успішному захисту, що вказує на протиправні дії та склад злочину, передбаченого частиною 3 статті 354 КК.

Як зазначає у своїй касаційній скарзі прокурор, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином його доводів, а лише формально переписав висновки місцевого суду, не зважив на клопотання про дослідження доказів та не надав відповіді на доводи його апеляційної скарги.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів ККС ВС погодилася з доводами прокурора, виходячи з такого.

Відповідно до частини 3 статті 354 КК прийняття пропозиції, обіцянки або одержання працівником підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, або особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в установі чи організації, або у зв`язку з діяльністю особи на користь підприємства, установи чи організації, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи.

З диспозиції вказаної норми Закону убачається, що особа, яка не є службовою, але працює на користь підприємства приймає неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій із використанням становища, яке займає працівник. Тобто кримінальна відповідальність настає тоді, коли особа отримавши неправомірну вигоду вчинила будь-які дії, використовуючи своє становище.

З установлених у суді першої інстанції обставин убачається, що обвинувачений, працюючи у Львівському національному аграрному університеті на посаді доцента, отримав від студента гроші за написання дипломної роботи, науковим керівником якої він визначений.

Визначаючи поняття особи, яка не є службовою, однак працює на користь підприємства слід зазначити, що повноваження такої особи регламентуються внутрішніми організаційно-розпорядчими актами по підприємству. При цьому виконання чи невиконання будь-яких дій, за які одержана винагорода, має бути зумовлено покладеними на працівника державного підприємства, установи чи організації конкретними обов`язками, що визначаються нормативними актами, трудовим договором, інструкціями та ін. Не має значення, чи займав працівник становище, яке використав, постійно, тимчасово чи за спеціальним дорученням.

Тобто під час постановлення вироку суд проаналізував дії особи та визнав правомірним отримання коштів за написання дипломної роботи, при цьому вказав, що відсутні докази подальшого сприяння студенту успішно захистити цю дипломну роботу.

Однак в апеляційній скарзі прокурор наголошував, що зміст статті 354 КК не передбачає послідовності дій, які вчинила особа, що працює на підприємстві, а відповідальність настає за вчинення чи невчинення будь-яких дій із використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, а відтак судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Суд апеляційної інстанції належним чином не проаналізував таких доводів прокурора, а лише формально зазначив, що доказів для підтвердження частини обвинувачення, а саме у сприянні успішному захисту роботі, недостатньо, при цьому проігнорував наявні докази, з яких було встановлено, що доцент наділений спеціальними повноваженнями щодо написання дипломної роботи, яку не повинен був писати за гроші, а в межах таких повноважень повинен був надавати консультації та нарізні матеріали щодо її написання.

Тобто з огляду на зазначене доводи прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними, а висновки судів попередньої інстанції – помилковими. Адже обвинувачений , як особа, яка працює на державній службі, виконує свої обов`язки, є керівником дипломної роботи студента, відповідно до наказу, тобто володіє повноваженнями стосовно підготовки студента до захисту дипломної роботи, надає консультацію щодо написання цієї роботи, вказує на наукову літератури, яку необхідно використовувати в роботі, надає рецензію, яка може бути врахована під час її захисту, однак, як убачається з встановлених судом обставин та чого не заперечував під час судового розгляду сам обвинувачений, взяв гроші у студента за написання цієї роботи.

Отже, суд апеляційної інстанції повинен був належним чином вмотивувати своє рішення у урахуванням позиції апелянта, не ігноруючи аргументів сторони, які зазначено вище.

З урахуванням наведеного, на думку ВС, слід частково задовольнити подану прокурором касаційну скаргу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, який у межах своїх повноважень має виправити помилки, допущені місцевим судом.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.