У Раді підтримали заборону працювати у позанавчальний час курсантам-військовослужбовцям

Комітет з питань освіти, науки та інновацій рекомендував схвалити у другому читанні та в цілому законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо військової освіти та науки (реєстр. № 5641 від 09.06.2021, н.д. І.Верещук, Ю.Здебський, М.Безугла та інші), який позбавляє права працювати курсантів-військовослужбовців у позанавчальний час.

У пояснювальній записці зазначено, що проект розроблено з метою вдосконалення освітнього процесу та наукової і науково-технічної діяльності у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання) та підвищення якості підготовки військових фахівців.

Законопроектом вводяться такі визначення, зокрема:

• вищий військовий навчальний заклад - заклад вищої освіти (ЗВО) державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад’юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського і старшинського) складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України тощо;
• заклад вищої освіти зі специфічними умовами навчання - ЗВО державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад’юнктів для подальшої служби на посадах начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції тощо.

Пропонується, аби порядок підготовки докторів філософії та докторів наук у таких закладах, а також порядок публікації основних наукових результатів досліджень, які містять інформацію з обмеженим доступом, визначався  Кабінетом Міністрів України.

Державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги щодо управління, кандидатів на посади керівників, їх призначення та звільнення з посад керівників; змісту освітніх програм; формування переліку спеціалізацій підготовки здобувачів; кандидатів на посади науково-педагогічних та наукових працівників тощо.

У законопроекті прописано, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають  право на трудову діяльність у позанавчальний час (крім ад’юнктів, слухачів і курсантів, які є військовослужбовцями), а тривалість канікулярної відпустки для ад’юнктів, слухачів і курсантів, які є військовослужбовцями, визначається державним органом, до сфери управління якого належать виші.

Це положення викликало занепокоєння у Головному науково-експертному управлінні. Експерти вказали, що у зв’язку з недостатньою визначеністю терміна «трудова діяльність», виглядало б конструктивним також передбачити посилання на винятки, передбачені Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо права військовослужбовців на наукову, технічну та художню творчість.

Також депутати підтримали законопроект про внесення змін до закону України «Про освіту» щодо вдосконалення науково-методичного забезпечення освіти та якості навчальної літератури (реєстр. № 5465 від 05.05.2021, н.д. С.Бабак, Ю.Гришина, І.Совсун, О.Коваль, С.Колебошин та інші), який позбавляє впливу Національну академію педагогічних наук України на відбір підручників.

Законопроектом пропонується визначити поняття «навчальна література». Це електронні та паперові видання, що створені для забезпечення освітнього процесу та містять наукову, навчальну, методичну та/або практичну інформацію, спрямовану на досягнення здобувачами освіти визначених результатів навчання.

Міністерство освіти і науки України (МОН) до наявних повноважень, зокрема:

• організовує розроблення і затверджує стандарти освіти, оприлюднює їх на своєму офіційному вебсайті;
• організовує проведення експертизи навчальної літератури, що використовується в освітньому процесі у дошкільній та повній загальній середній освіті, а також в інших випадках, визначених цим та спеціальними законами, визначає види навчальної літератури, що підлягають експертизі.

Відзначимо, ці ж функції нині має Національна академія педагогічних наук України.

У законопроекті прописано, що державні органи, до сфери управління яких належать заклади освіти, організовують проведення експертизи навчальної літератури, що використовується для здобуття спеціалізованої освіти.

У законопроекті також прописано, що в освітньому процесі не може використовуватися навчальна література, що містить академічний плагіат, фабрикацію та/або фальсифікацію, твердження, які суперечать визначеним засадам державної політики у сфері освіти та принципам освітньої діяльності, а також навчальна література, що містить ознаки дискримінації, крім випадків, коли відповідні матеріали використовуються для ілюстрування чи пояснення явищ дискримінації. При цьому не зрозуміло, яка література може підпасти під таке визначення.

Для забезпечення якості навчальної літератури, її відповідності принципам та вимогам, визначеним законодавством, може здійснюватися експертиза навчальної літератури.

Далі в законопроекті прописано, що навчальна література, що видається (перевидається) за кошти державного та місцевих бюджетів для використання в освітньому процесі у дошкільній та повній загальній середній освіті, відбирається за конкурсом на основі вибору закладів освіти та має отримати позитивний висновок експертизи.

Навчальна література, що видається або придбається за кошти юридичних та фізичних осіб, може проходити експертизу за ініціативи видавців чи замовників, або на підставі звернення фізичних та юридичних осіб.

Навчальна література, в якій за результатами експертизи виявлено невідповідність принципам та вимогам, визначеним законодавством, не може використовуватися в освітньому процесі.

Висновки експертизи навчальної літератури та рішення щодо її використання в освітньому процесі оприлюднюються на сайті МОН із зазначенням назви видання та імен експертів, що здійснювали таку експертизу.

У Головному науково-експертному управлінні (ГНЕУ) відзначили, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина, його дія поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України практично у всіх сферах суспільних відносин, у тому числі, у сфері освіти. Згідно з ч. 2 ст. 6 цього Закону всі форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб забороняються.

З огляду на зазначене, включення положень, які тим чи іншим чином забороняють дискримінацію, в галузеве законодавство на думку експертів є недоцільним. Крім того, на думку ГНЕУ, це може породити прецедент щодо необхідності включення антидискримінаційних положень і до інших законодавчих актів, що вбачається зайвим.

У ГНЕУ також звернули увагу, що запропоновані у законопроекті зміни не повною мірою відповідають порівняльній таблиці до нього.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що студентам дозволять навчатися за бюджетні кошти у приватних вишах.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.