Визнання об’єкта незавершеного будівництва об’єктом права спільної сумісної власності подружжя: позиція ВС

Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду  у справі № 642/5038/15-ц.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що у червні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні та вселення.

Справа неодноразово розглядалась судами, в решті-решт останньою постановою Харківського апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано прибудову у домоволодінні, що складають 70/100 ідеальних часток, об’єктами права спільної сумісної власності подружжя. В іншій частині рішення Ленінського районного суду міста Харкова залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що спірне домоволодіння є об`єктом завершеного будівництва, а отже може бути об`єктом поділу спільного сумісного майна подружжя.

Крім того, апеляційний суд зазначив: відповідачем суду не було надано доказів у розумінні статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України на підтвердження того, що всі роботи з покращення спірного домоволодіння були проведені виключно за його особисті приватні заощадження.

З огляду на викладене вище та з урахуванням висновків судової експертизи апеляційний суд дійшов висновку про те, що визнанню об`єктом права спільної сумісної власності подружжя підлягає тільки 70/100 частин спірного домоволодіння, а не 100/100, як вважав районний суд, оскільки 30/100 частин цього домоволодіння не були покращені та продовжують належати відповідачу на праві особистої приватної власності як придбані до шлюбу.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Крім того, ВС зазначив, що стаття 57 СК України визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 СК України встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.

ВС також підкреслив, що визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна.

Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Так, ухвалюючи рішення у справі про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіл спільного майна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні та вселення, суд першої інстанції, з висновками якого у незміненій частині рішення погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що за час шлюбу сторін домоволодіння істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя.

Суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки реконструкція будинку відбулась за час шлюбу, але його не було введено до експлуатації, такий будинок (завершений будівництвом) може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя й частки такого майна є рівними.

Крім того, враховуючи, що фактично відбулась інвентаризація домоволодіння в органах БТІ, суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився суд апеляційної інстанції,  дійшов правильного висновку про те, що такий будинок може бути об`єктом права спільної сумісної власності та є підстави провести поділ будинку (завершений будівництвом, не введений в експлуатацію), якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

ВС відзначив, що змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, апеляційний суд, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 4 грудня 2019 року у цій справі, дійшов правильного висновку про те, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя підлягає визнанню тільки 70/100 частин спірного домоволодіння, а не 100/100, як вважав районний суд, оскільки 30/100 частин цього домоволодіння не були покращені та продовжують належати відповідачу на праві особистої приватної власності як придбані до шлюбу.

Верховний Суд залишив рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2016 року за результатами апеляційного розгляду та постанову Харківського апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо визнання незасвідчених копій документів недопустимими доказами.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.