За яких умов звільнення засудженого від відбування покарання є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність

Звільнення жінки, яка заподіяла своїй тримісячній дитині тяжкі тілесні ушкодження, від покарання з випробуванням без урахування ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, характеру та обсягу противоправних дій засудженої, котра, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, неодноразово завдала своїй дитині удари руками та невстановленим предметом по голові, обличчю та тілу, поведінки засудженої, яка після вчиненого залишила дитину та втекла з дому, що свідчить про її стійку антисоціальну поведінку та небезпечність для суспільства, а також з огляду на рішення комісії з питань захисту прав дитини, яким не рекомендовано поновлювати батьківські права засудженої, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 155/459/18.

Обставини справи

За вироком Горохівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2018 року жінку засуджено за ч. 1 ст. 121 КК (Умисне тяжке тілесне ушкодження) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 2 липня 2019 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено. На підставі ст. 79 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 грудня 2019 року скасовано ухвалу Волинського апеляційного суду від 2 липня 2019 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

За наслідками нового розгляду кримінального провадження у апеляційному суді після скасування судового рішення судом касаційної інстанції ухвалою Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року вирок місцевого суду щодо в частині призначеного покарання змінено. Жінку визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком жінку визнано винуватою в тому, що вона 28 грудня 2017 року у період часу з 16:20 до 21 год., перебуваючи за місцем свого проживання, будучи у стані алкогольного сп`яніння, неодноразово нанесла удари руками та невстановленим предметом по голові, обличчю та тілу своєї новонародженої дитини, завдавши тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі прокурор просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначав, що положення  ст. 75 КК щодо жінки апеляційним судом застосовані неправильно, що призвело до явної несправедливості призначеного засудженій покарання через м`якість. Виправлення засудженої вважає можливим лише в умовах відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

За його словами, всупереч приписам статей 419, 439 Кримінального процесуального кодексу України, апеляційний суд вказівок суду касаційної інстанції за результатами скасування попередньої ухвали апеляційного суду не виконав, свого рішення у цій частині не мотивував та безпідставно застосував положення ст. 75 КК, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС погодилася з твердженнями прокурора про неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 75 КК. Висновку про застосування ст. 75 КК суд апеляційної інстанції дійшов на підставі даних про особу винної, котра раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце роботи та стійкі соціальні зв’язки, відсутності претензій з боку потерпілого, котрий є її чоловіком, а також того, що вона звернулася до Служби у справах дітей із заявою про вивчення питання про повернення батьківських прав.

Разом з цим суд апеляційної інстанції не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, характеру та обсягу противоправних дій засудженої, котра, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, неодноразово завдавала своїй малолітній тримісячній дитині удари руками та невстановленим предметом по голові, обличчю та тілу, поведінки обвинуваченої, яка після скоєного залишила дитину та втекла з дому, що свідчить про стійку антисоціальну поведінку та її небезпечність для суспільства. Крім того, згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини не рекомендовано поновлювати батьківські права.

Колегія суддів вважає, що за вказаних вище обставин звільнення обвинуваченої на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного їй судом покарання за ч. 1 ст. 121 КК у вигляді позбавлення волі на строк 5 років є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суперечить загальним засадам покарання і не сприяє досягненню його мети – виправленню засудженої й попередженню нових злочинів, та є невиправдано м’яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.