Коли особа набуває право на земельний пай: постанова ВС

Особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 274/3394/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду із позовом до селищної ради про визнання права власності на земельну частку (пай).

Позивач вважав, що він, як колишній член Хмелерадгоспу «Р», правонаступником якого є КСП «Р», має право на отримання у власність земельної частки (паю) із числа раніше розпайованих земель цього підприємства, а тому він звернувся до Бердичівської районної державної адміністрації із заявою про видачу сертифіката на земельну частку (пай). При цьому доказом того, що він є членом КСП, є запис у трудовій книжці та запис у протоколі загальних зборів громадян, яким йому було надано згоду на одержання сертифіката на земельну частику (пай) його прізвище було пропущено.

Разом з тим йому було відмовлено у видачі сертифіката на земельну частку (пай) у зв’язку з відсутністю на це правових підстав, оскільки його не було включено до списку-додатку до державного акта на право колективної власності, виданого КСП «Р», на території Рейської та Гальчинської сільських рад Бердичівського району 26 травня 1997 року.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої  інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства. Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради. У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов’язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Висновок Верховного Суду

ВС наголосив, що частиною дев’ятою статті 5 ЗК України 1990 року визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарську акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджується Верховною Радою України.

Член колективного сільськогосподарського підприємництва, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за норами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

ВС наголосив, що невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Також ВС підкреслив, що, згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну   власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну   власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме – перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акта, особа має права на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилкового (безпідставно) не внесено до списку чи виключеного з нього – додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

ВС підкреслив, що у такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві. Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Так, у справі, що переглядається, судом установлено, що позивача не було включено до списків осіб – членів КСП, що долучався до державного акта на право колективної власності на землю, виданого 26 травня 1997 року, і позивач не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай).

ВС зауважив, що суди обґрунтовано вказали, що записи в трудовій книжці підтверджують лише  перебування у трудових відносинах з Хмелерадгоспом «Р»,  правонаступником якого є КСП «Р», однак не свідчать про те, що він був членом цього підприємства на час проведення розпаювання. Так само суди правильно вважали, що протокол зборів громадян с. Гвіздава від 27 березня 2003 року не може свідчити про членство позивача у КСП «Р», оскільки він складений на підставі доповіді сільського голови та за своїм змістом не є рішенням загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Таким чином, на час затвердження списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю),  позивач у Хмелерадгоспі «Рея», правонаступником якого є КСП «Рея», не працював, а був звільнений за власним бажанням та у подальшому отримував пенсію у зв`язку з інвалідністю.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про користування майном після припинення договору оренди: позиція Верховного Суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.