Кого призвуть до сил Територіальної оборони: законопроект Зеленського

Верховна Рада схвалила у першому читанні законопроект № 5557 про основи національного спротиву, який був внесений Президентом України. У пояснювальній записці зазначено, що метою законопроекту є визначення правових та організаційних засад національного спротиву, основ його підготовки та ведення, завдань і повноважень сил безпеки та сил оборони з питань національного спротиву.

Законопроект визначає, що національний спротив – це складова всеохоплюючої оборони України, що включає в себе комплекс заходів, які організовуються та здійснюються в мирний час і в особливий період в Україні з метою максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити агресію проти України.

Територіальна оборона – це невід'ємна складова оборони України, яка є системою загальнодержавних, військових і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Рух опору – невід'ємна складова оборони України, яка є системою воєнних, інформаційних і спеціальних заходів, організація, планування, підготовка і підтримка яких здійснюється з метою відновлення державного суверенітету і територіальної цілісності під час відсічі збройної агресії проти України тощо.

Завданнями територіальної оборони передбачені:

1) участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;

2) участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій; 

3) участь у підготовці громадян України до національного спротиву;

4) участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління;

5) участь в охороні та обороні важливих об'єктів і комунікацій, інших критично важливих об'єктів інфраструктури, визначених Кабінетом Міністрів України тощо.

Завданнями руху опору є:

1) формування осередків руху опору та набуття ними відповідних спроможностей;

2) перешкоджання діям військ (сил) агресора (противника);

3) участь у проведенні спеціальних (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) операцій.

Загальне керівництво національним спротивом здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. Безпосереднє керівництво територіальною обороною (ТО) здійснюється Головнокомандувачем ЗСУ через Командувача Сил територіальної оборони.  В межах системи ТО можуть створюватись також добровольчі формування територіальних громад, яким дозволено використовувати власну мисливську зброю. Сили ТО мають діяти за територіально-зональним принципом, поза районами, де ведуться воєнні (бойові) дії, але за рішенням Головнокомандувача ЗСУ можуть залучатися до виконання завдань поза межами своєї зони ТО з метою нарощування сил і засобів для стабілізації обстановки у відповідних зонах тощо.

Військові частини ТО ЗСУ Збройних Сил України утворюються та функціонують:

у кожній зоні територіальної оборони та додатково у кожному місті, чисельність населення якого перевищує 900 тисяч мешканців (такими на сьогодні є Київ, Харків, Дніпро, Одеса, а також тимчасово окупований Донецьк), як бригади Сил ТО ЗСУ;

у кожному районі територіальної оборони та додатково в кожному адміністративному центрі області як батальйони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Комплектування органів військового управління, військових частин ТО Збройних Сил України здійснюється:

у мирний час – військовослужбовцями за контрактом та за призовом особами офіцерського складу;

в особливий період – військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу, військовозобов'язаними та резервістами.

Пропонується, аби цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2022 року.

У Головному науково-експертному управлінні (ГНЕУ) розкритикували даний законопроект. На думку експертів, інформація про діяльність так званого «руху опору» повинна належати до категорії таємної, а регулювання відповідних питань не може міститися у звичайному законодавчому акті.

Що ж стосується «підготовки громадян України до національного спротиву», то, на думку експертів, така підготовка навряд чи може бути самостійною складовою національного спротиву. Адже виходячи зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 1 проекту, під нею розуміється «сукупність заходів, які здійснюються державними органами та органами місцевого самоврядування з метою формування патріотичної свідомості та стійкої мотивації, набуття ними знань та практичних вмінь, необхідних для захисту України», і в її основу покладена загальновійськова підготовка, яка організовується за територіально-зональним принципом. Тобто, фактично підготовка громадян України до національного спротиву майже нічим не відрізняється від таких складових підготовки держави до оборони в мирний час, як військово-патріотичне виховання громадян України, підготовка молоді до служби в ЗСУ тощо.

У ГНЕУ вказали, що окремі положення законопроекту не узгоджуються з правовим статусом органів місцевого самоврядування в Україні. Зокрема, у ст. 13 проекту визначаються повноваження  обласних та районних рад, сільських, селищних та міських рад. До таких повноважень, у тому числі, належить забезпечення «у межах відповідних видатків місцевих бюджетів» належного фінансування заходів національного спротиву «місцевого значення» та заходів підготовки громадян України до національного спротиву. Відповідні положення щодо фінансування та матеріально-технічного забезпечення національного спротиву за рахунок і в межах коштів місцевих бюджетів. При цьому внесення відповідних змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не пропонується.

Експерти вказали, що такий підхід не враховує, що органи місцевого самоврядування є відокремленою, відносно самостійною системою органів влади, повноваження яких мають іншу правову природу порівняно з повноваженнями органів державної влади і, відповідно, різні джерела матеріально-фінансового забезпечення. Насамперед органи місцевого самоврядування наділяються правом регулювати та керувати певною частиною суспільних справ (справи місцевого значення) на підставі закону на власний розсуд, маючи для цього відповідні матеріально-фінансові ресурси. Саме такого характеру повноваження (так звані власні повноваження) органи місцевого самоврядування мають здійснювати за рахунок власних ресурсів.

На думку ГНЕУ, віднесення питань національного спротиву до питань місцевого значення є  некоректним, оскільки національний спротив є складовою частиною оборони держави. Водночас, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 143 Конституції України, органи місцевого самоврядування можуть наділятися окремими повноваженнями органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів.

Законопроект, на думку експертів, не містить задовільного регулювання правового статусу добровольців та порядку комплектування, озброєння та проходження служби у добровольчих формуваннях ТО. Вони вказали, що  створення сил ТО у тому вигляді, як це пропонується проектом, очевидно потребуватиме додаткового бюджетного фінансування. У зв’язку з цим виникає питання пріоритетності: адже на даний час фінансування існуючих ЗСУ (тобто підрозділів, які мають негайно вступати в бій у разі збройного нападу на нашу державу) здійснюється у значно менших розмірах, ніж це необхідно для швидкого підвищення їх боєздатності. З огляду на це різке збільшення видатків на ТО можливе лише за рахунок інших статей оборонних видатків. Таким чином, вважають в ГНЕУ, внаслідок прийняття законопроекту професійні підрозділи ЗСУ будуть отримувати менше фінансування.

У ГНЕУ вказали, що потребує додаткового аналізу доцільність використання цивільних органів державної влади. Адже, з одного боку, це створює умови для широкого залучення місцевих жителів до участі в ТО. Однак при цьому виникають ризики некомпетентного управління ТО з боку цивільного керівництва, на яке під час воєнного стану і так покладається велика кількість обов’язків.

Раніше Парламент змінив правила підтвердження диплому моряка.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.