Верховний Суд висловився щодо відкриття виконавчого провадження

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 160/15005/20, в якій досліджував питання місце виконання рішення.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису, який вчинив приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що місце проживання боржника (позивача у справі) знаходиться поза межами виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого містяться в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Позивач стверджував, відповідач прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи тому спірна справа підлягає скасуванню як протиправна.

Суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд позов задовольнив повністю.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу колегія суддів констатувала, що відповідач ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження, того що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дату винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно. Колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вирішальним при визначенні місця виконання рішення та виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання.

У цій справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: певна адреса; доказів, які б підтверджували, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) працює чи має майно у місті Києві, відповідач (доводячи правомірність спірної постанови) не надав.

За встановлених у цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів, погоджуючись із тим, що при відкритті виконавчого провадження відповідач володів достовірною інформацією про місце проживання боржника, вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем, виконавчим округом якого є місто Київ, виконавчого документа (виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом) і відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи (позивача), зареєстроване місце проживання якого знаходиться в Дніпропетровській області, де він проживає й отримує доходи.

ВС зазначив, що зважаючи на наведені мотиви, аргументи відповідача про те, що у виконавчому документі зазначено дві адреси, одна з яких (фактичне місце проживання) є київською, не спростовує того, що місце виконання рішення (у значенні статті 24 Закону № 1404-VIII) має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

В обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Порушень процесуальних норм, які б вплинули на законність судових рішень, колегія суддів не встановила. З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, що таке нововиявлені обставини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.