Невідповідність проголошеного тексту вироку і вироку, наявного в матеріалах кримінального провадження: позиція ВС

У цілому Верховний Суд не виключає можливості виникнення ситуації, коли текст проголошеного судом вироку може дещо не відповідати тексту вироку, наявного в матеріалах справи, зокрема у зв’язку зі скороченням певних найменувань чи інформації, яка не впливає на суть прийнятого рішення. Однак такі невідповідності повинні бути несуттєвими та не мають стосуватися обсягу судового рішення, яким обґрунтовуються або спростовуються певні встановлені судом факти, а також викривляти сам зміст судового рішення через зменшення чи доповнення його обсягу.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 660/1122/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловіка визнано винуватим і засуджено за те, що він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Hyundai Tucson», порушив вимоги Правил дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, яка склалась, унаслідок чого здійснив з'їзд із проїзної частини з подальшим наїздом на нерухому перешкоду (дерево), що призвело до перекидання керованого ним автомобіля.

У результаті ДТП пасажир автомобіля отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди. Порушення водієм вимог ПДР перебувають у причинному зв'язку з настанням наслідків у вигляді смерті потерпілої.

За вироком місцевого суду водія визнано винним і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін.

У касаційній скарзі, касатор посилався на те, що мотивувальна частина проголошеного вироку істотно відрізняється від тексту вироку, наявного в матеріалах кримінального провадження, адже проголошений текст не містить переліку доказів, які були досліджені судом.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зауважили, за приписами ст. 374 КПК у вироку повинні бути зазначені, зокрема, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

28 лютого 2020 року суд після виходу з нарадчої кімнати проголосив вирок. Однак за результатами прослуховування аудіо запису вказаного судового засідання вбачається, що мотивувальна частина оголошеного тексту вироку не відповідає текстові вироку долученого до матеріалів кримінального провадження.

Так, зокрема, відповідно до технічного запису судового засідання під час проголошення вироку головуючий, серед іншого, оголосив речові докази, які покладаються на підтвердження встановлених судом обставин винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Разом із тим, із тексту наявного в матеріалах справи вироку вбачається, що обсяг цих речових доказів, викладених у вироку, є значно більшим, ніж той, який проголосив суд у судовому засіданні.

ВС наголосив, що згідно з ч. 7 ст. 27 КПК судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо ж судовий розгляд відбувається у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском відповідної інформації.

Під час розгляду кримінального провадження щодо засудженого у відкритому судовому засіданні судом не було проголошено інформації щодо вищенаведених доказів.

Ці дії суду, а саме непроголошення місцевим судом обсягу доказів, врахованих судом, як такі, що підтверджують висунуте обвинувачення, ставлять під сумнів законність і обґрунтованість ухваленого рішення та справедливість процесу в цілому, а тому Верховний Суд визнає допущене місцевим судом порушення істотним.

Крім того, ВС зазначив, що не погоджуючись із вироком місцевого суду, потерпіла подала апеляційну скаргу зі змінами, в яких серед іншого, вказувала на те, що текст вироку, наявний у матеріалах кримінального провадження, істотно відрізняється від тексту вироку, оголошеного судом, просила скасувати вирок місцевого суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відхиляючи ці доводи потерпілої, апеляційний суд послався у своєму рішенні на позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 серпня 2018 року в справі № 663/537/17, де зазначено, що суд при здійсненні судочинства відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. При цьому апеляційний суд вказав, що офіційним текстом є той, який було підписано суддями та внесено до Реєстру.

Однак, на думку колегії суддів, посилання апеляційного суду на вищезазначене рішення Великої Палати Верховного Суду в цьому разі є помилковим із таких підстав.

У цілому Верховний Суд не виключає можливості виникнення ситуації, коли текст проголошеного судом вироку може дещо не відповідати тексту вироку, наявного в матеріалах справи, зокрема у зв’язку зі скороченням певних найменувань чи інформації, яка не впливає на суть прийнятого рішення. Однак такі невідповідності повинні бути несуттєвими та не мають стосуватися обсягу судового рішення, яким обґрунтовуються або спростовуються певні встановлені судом факти, а також викривляти сам зміст судового рішення через зменшення чи доповнення його обсягу.

У цій справі, як зазначав Верховний Суд, невідповідність проголошеного тексту вироку і вироку, наявного в матеріалах кримінального провадження, стосувалася обсягу доказів якими суд обґрунтував винуватість особи, що в цьому випадку не може свідчить про незначущість такої невідповідності, оскільки, на думку колегії суддів, така невідповідність у вироку стосується питання доведеності винуватості особи,і може викликати в учасників судового провадження ту у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів щодо законності й обґрунтованості постановленого вироку, а також стосовно додержання судом імперативних вимог процесуального законодавства, якими визначається порядок постановлення і проголошення судового рішення.

Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення ПДР: позиція Верховного Суду.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.