Відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення ПДР: позиція Верховного Суду

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 297/2187/19, в якій досліджував питання виплати страхового відшкодування потерпілому.

Обставини справи

За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, відомо, що чоловіка визнано винуватим у тому, що перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем у порушення вимог Правил дорожнього руху, рухався зі швидкістю 60,5 км/год, що перевищує максимальну допустиму швидкість руху в населеному пункті.

Не забезпечивши безпеку дорожнього руху та при під`їзді перехрестя нерівнозначних доріг нерегульованого перехрестя, з моменту виявлення перешкоди, не вжив заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, під час виконання маневру повороту ліворуч та об`їзду перешкоди не дотримався безпечного інтервалу і допустив зіткнення з транспортним засобом, а саме автомобілем «OPEL Vectra»,  який у той час був зупинений у порушення вимог Правил дорожнього руху України безпосередньо на перехресті проїзних частин вулиць, чим створював перешкоду для руху іншим транспортним засобам, поруч з яким, біля задньої лівої частини знаходилася його водій та її пасажир. У результаті ДТП потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.

За вироком місцевого суду особу засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Стягнуто на користь водія: з ПАТ «С» матеріальну шкоду у розмірі 98 300 грн, з засудженого у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 131 902 грн.

Стягнуто на користь потерпілої: з ПАТ «С» 42 569 грн, з засудженого у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 499 877 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено, в частині стягнення з ПАТ «С» витрат на правову допомогу скасовано. Стягнуто з засудженого на користь потерпілих по 10 000 грн, кожній в рахунок витрат на правову допомогу. У решті вирок залишено без змін.

Висновок Верховного суду

Судді ВС підкреслили, що положеннями ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має права на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

ВС звернув увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов’язковим у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов’язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов’язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров’ю та життю людини.

Застосування положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

ВС наголосив, право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушено саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа в праві самостійно обрати способи відшкодування такої шкоди, це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Також ВС підкреслив, що інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження чи наявності повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що  для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Таким чином, висновок суду про необхідність стягнення з ПАТ «С» на користь потерпілих шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, оскільки саме за потерпілими залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав (із заявою до страхової компанії чи з позовом до суду), відповідає вимогам закону.

Водночас колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції щодо стягнення з ПАТ «С» на користь потерпілої витрат на лікування у розмірі 42 569,27 грн, є необґрунтованим, оскільки не узгоджується з наявними матеріалами кримінального провадження. У ході дослідження останніх колегією суддів встановлено, що отримання потерпілою тяжких тілесних ушкоджень дійсно підтверджуються висновком експерта, однак поміж рахунком-замовленням та чеками, іншими медичними документами щодо підтвердження призначення та проходження лікування потерпілою, матеріали кримінального провадження не містять, а доводи ПАТ «С» в цій частині в ході судового розгляду місцевим та апеляційним судами належним чином не перевірено.

Переглянувши вирок суду першої інстанції щодо засудженого в апеляційному порядку, в порушення вимог ст. 419 КПК України, апеляційний суд відповідних доводів цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «С» належним чином не перевірив та без зазначення відповідних мотивів прийнятого рішення необґрунтовано погодився з визначеним розміром відшкодування потерпілій витрат на лікування.

З огляду на викладене, ВС зробив висновок - вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо засудженого підлягають в частині вирішення цивільного позову представника потерпілої  до ПАТ «С» щодо понесених витрат на лікування скасуванню, з призначенням нового розгляду провадження в цій частині у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо звільнення від сплати судового збору юридичних осіб.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.