ВС висловився щодо визнання слідчого експерименту недопустимим доказом

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 761/10306/15-к, в якій досліджував питання визнання слідочого експеременту недопустимим доказом.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловік, перебуваючи в гостях у особи, вживаючи спільно з останнім алкогольні напої, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися після конфлікту, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на його вбивство, взяв зі столу ніж і завдав потерпілому численних ударів у різні частини тіла, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

Наступного дня після вчиненого вбивства, знаючи, що на місці вчинення вбивства продовжує перебувати майно потерпілого, скориставшись наявним ключем, відчинив навісний замок вхідних дверей вищевказаного гаража, звідки таємно викрав мобільний телефон.

За вироком місцевого суду чоловіка було визнано винуватим і засуджено до довічного позбавлення волі. Цим же вироком його визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч.  2 ст. 115 КК, кримінальне провадження закрив у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати.

Розглядаючи справу, ВС зазначив, апеляційний суд, дослідивши протокол та відеозапис слідчого експерименту за участю засудженого, дійшов висновку, що показання останнього під час слідчого експерименту не можуть бути визнані належним доказом його вини через призму положень ч. 4 ст. 95 КПК, оскільки суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто суд фактично ототожнив показання обвинуваченого та протокол проведення слідчого експерименту.

ВС зауважив, що наведене суперечить правовій позиції, викладеній у постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року  (справа № 740/3597/17).

Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 95 КПК.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком, належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб’єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії, як складової судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз’яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

ВС зазначив, що відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (ст. 23 КПК) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 цього Кодексу. Отже, протокол слідчого експерименту після його оцінку судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу.

Таким чином, у цьому випадку відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК.

Крім того, ВС наголосив: той факт, що в судовому засіданні обвинувачений змінив свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про порушення ПДР у стані алкогольного сп’яніння: ВС вказав на важливий аспект.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.