ВАКС приговорив 2 посадовців комунального підприємства до 4,5 років позбавлення волі

11 листопада 2020 року Вищий антикорупційний суд своїм вироком визнав винними у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 369 ККУ – пропозиція, обіцянка та надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Засудженими виявилися двоє посадовців комунального підприємства «Полтавафарм», які намагалися «вирішити питання» про отримання ліцензії для аптек за 35 тисяч гривень.

Обставини справи

У травні 2017 року співробітник компанії «Полтавафарм» (ОСОБА_2) мав зустріч із представниками управління протидії наркотикам (УПН) ГУ НП у Полтавській області, зокрема з ОСОБА_6. На цій зустрічі вони обговорювали проведення обстеження аптечних пунктів, щодо яких «Полтавафарм» хотіла продовжити дозволи на торгівлю наркотичними засобами. Законні строки обстеження вже пройшли, а наступного місяця ліцензія підприємства закінчувалася. У зв’язку з цим ОСОБА_2 натякнула на те, що воліла би прискорити цей процес за винагороду. Про цей випадок поліцейський повідомив своє керівництво. Наступного дня поліцейські розпочали досудове розслідування.

За декілька днів після цього ОСОБА_2 підтвердила своє бажання матеріально посприяти пришвидшенню наданню висновків уже у присутності двох посадовців ГУ НП. 24 травня 2017 відбулася чергова зустріч, на якій  ОСОБА_2, ОСОБА_1 (очільник «Полтавафарм») і ОСОБА_6 обговорили, що 25 травня ОСОБА_2 принесе до управління 35 тисяч гривень за сприяння у пришвидшенні проведення обстеження і передасть їх ОСОБА_6. Наступного дня відбулася передача коштів.

ОСОБІ_1 і ОСОБІ_2 інкримінували вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України - пропозиція, обіцянка та надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Підзахисні не погоджувалися зі звинуваченнями і стверджували, що гроші були не хабаром, а матеріальною допомогою.

Розгляд справи ВАКС

Своє завдання у цій справі суд розподілив на три частини: «Отже, в цьому кримінальному провадженні суд має з`ясувати такі питання:

1. Чи винні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України?
2. Якщо так, то яке покарання буде справедливим для кожного з них?
3. Що належить вчинити з речовими доказами, документами та заходами забезпечення? На кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі?»

Чи винні підсудні?

На думку суду, докази у цій справі «поза розумним сумнівом свідчать що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є винними за ч. 3 ст. 369 КК України – у тому, що вони, попередньо домовившись між собою, у власних інтересах запропонували, пообіцяли та надали неправомірну вигоду ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які займають відповідальне становище, за вчинення ними дій з використанням наданого їм службового становища».

До такого висновку суд дійшов на підставі доказів та показань свідків у справі. Зокрема, йшлося про те, що ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 домовлялася про вирішення справи у прискореному порядку за грошову винагороду. Між іншим, вона запропонувала шукати компроміс та повідомила про можливість отримання «подяки», але «не дорожче 1000 гривень за один [аптечний] пункт». Що ж до ОСОБА_1, то під час зустрічі зі своїм підлеглим та ОСОБА_6 вона також обговорювала з поліцейським суму винагороди – вони зійшлися на 35 тисячах гривень за отримання ліцензій для всіх аптек та домовилися про передачу грошей у ГУ НП.

Після цього суд встановив, що отримані ОСОБА_6 кошти підпадають під визначення неправомірної вигоди, «оскільки ні ОСОБА_1 з ОСОБА_2, ні ПОКП «Полтавафарм» не є розпорядниками коштів Державного бюджету України», з якого здійснюється матеріальне забезпечення поліцейських. Втім, суд також мав розглянути твердження підсудних про те, що кошти були матеріальною (благодійною) допомогою. Так, вони стверджували, що хотіли компенсувати витрати поліції на паливо, харчування та проживання поліцейських, які мали здійснювати перевірки аптек, аби таким чином пришвидшити процес. Втім, ці твердження спростовували показання свідків та зміст розмов, які записали під час негласних слідчо-розшукових дій. Крім того, компенсування витрат у цьому випадку, на думку суду, також варто вважати неправомірною вигодою, а не благодійною допомогою, адже остання не передбачає вчинення отримувачем за це будь-яких дій.

«З досліджених судом відеозаписів розмов вбачається, що учасниками обговорювалася не благодійна пожертва. На це, зокрема, вказують: здійснення ОСОБА_2 торгу щодо суми коштів, зазначення ним, що їх попередники раніше, крім грошей, також розраховувалися спиртним. Відсутність будь-якої реакції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після того, як ОСОБА_6 зазначила про відсутність рахунків, свідчить про те, що це жодним чином їх не здивувало (за свідченнями звинувачених, це «їх шокувало» – прим.). При цьому вони, якщо й мали намір давати ці кошти як благодійну пожертву, жодного разу не запитали про реквізити банківського рахунку, не попрохали працівників поліції збирати чеки на підтвердження витрат тощо. Повідомлення ОСОБА_1 ОСОБА_6 під час перебування їх в приміщенні ПОКП «Полтавафарм» про надання коштів «не тут, а в іншому місці» та про «їх відсутність зараз у гаманці» додатково свідчить про те, що вони надавались неофіційно», – підсумувала колегія суддів.

Далі суд встановив, що у червні 2017 року у «Полтавафарм» закінчувався строк дії ліцензії на торгівлю наркотичними засобами. Через що підприємство звернулося до ГУ НП для отримання 34 дозволів для аптечних пунктів. На підставі встановлених обставин та свідчень свідків суд дійшов висновку, що звинувачувані надали неправомірну вигоду:

• Службовим особам, які займають відповідальне становище, заступнику начальника відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи УПН ГУНП та заступника начальника УПН ГУНП – начальнику відділу організаційно-аналітичної роботи;
• За проведення УНП перевірок відповідності приміщень «Полтавафарм» встановленим вимогам для отримання відповідних дозволів;
• За вчинення дій із використанням службового становища на користь «Полтавафарм» – провести (чи не провести) перевірку і видати дозволи.

Крім того, суд встановив, що у цьому випадку злочин був здійснений за попередньою змовою осіб – ОСОБОЮ_1 та ОСОБОЮ_2.

У свою чергу, сторона захисту стверджувала, що підсудні невинні у вчиненні злочину, адже мала місце провокація на його вчинення з боку правоохоронців, а тому усі докази є недопустимими. Захист наполягав на тому, що УПН самостійно створило умови для вчинення злочину у вигляді не проведення своєчасного обстеження аптек. Таким чином, представників «Полтавафарм» «підштовхнули» до надання, адже виникла загроза роботі підприємства.

Втім, суд встановив, що такі умови не створювалися навмисне – на той момент у відповідному секторі поліції працювала лише одна особа без досвіду відповідної діяльності, а посада начальника сектору була вакантною. У свою чергу, одна особа не могла у встановлені строки провести перевірки, зважаючи на те, що до того мала провести перевірки двох інших підприємств, а аптеки «Полтавафарм» знаходилися не лише у самій Полтаві, але й на великій віддалі від обласного центру: «Суд робить висновок, що дану ситуацію створено не штучно. Перевірку аптек здійснено невчасно внаслідок об`єктивних обставин».

Крім того, суд на підставі свідчень і доказів, зокрема ґрунтуючись на психологічно-лінгвістичній експертизі, дійшов висновку, що поліцейські не були ініціаторами надання хабара з боку «Полтавафарм». Вдалося виявити лише те, що вислови ОСОБА_6 містили ознаки провокаційних натяків, пропозицій і т.ін. Втім, встановлено, що такі дії були використані з метою того, аби звинувачені озвучили свої наміри передати кошти.

Також захист оскаржував використання протоколу огляду місця події (кабінету ОСОБА_6, де проводилася передача грошей) та диску із відеозаписом огляду на підставі недотримання процесуального законодавства. Втім, на основі відповідних документів суд дійшов висновку про безпідставність тверджень сторони захисту.

Яке покарання буде справедливим?

Ключовим питанням (крім визначення строку позбавлення волі), яке у цьому плані перед собою ставив суд, було питання щодо доречності застосування до підсудних конфіскації майна. Так, суд встановив, що основним покаранням за злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 ККУ, є позбавлення волі, а конфіскація – додатковим. Та додав: «Щодо додаткового покарання законодавець використав сполучник «або», що вказує на альтернативність у його призначенні або не призначенні».

ВАКС дійшов висновку, що для встановлення доречності використання додаткового покарання необхідно встановити ступінь тяжкості правопорушення. Суд зазначив, що надання хабара за визначенням є тяжким злочином, а обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин у цій справі немає: «Отже, суду при призначенні покарання слід виходити з інших даних, що досліджені вище». У зв’язку з тим, що обидвоє підсудних раніше не вчиняли злочинів для збагачення, а також мають утриманців, суд вирішив не застосовувати щодо них конфіскацію майна.

Говорячи ж про термін позбавлення волі, то суд вирішив, що «необхідним й достатнім для виправлення» буде 4 роки 6 місяців позбавлення волі. 35 тисяч гривень, які ОСОБА_2 надала як хабар, суд вирішив конфіскувати на користь держави. Крім того, засуджені мають відшкодувати судові витрати у сумі 17270 гривень.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ВАКС відмовив у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ексзаступниці міністра юстиції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.