Оскарження оцінки майна у виконавчому провадженні: практика ВС

Оскільки у випадку, що розглядається оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, то в силу вимог частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб’єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 807/577/18.

Обставини справи

Громадянка України звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «А», управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в якому просила суд:

- визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку майна, яким є житлова двоповерхова будівля з надвірними спорудами;

- визнати неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Секерні В. М. щодо подачі 12 червня 2018 року заявки на реалізацію на електронних торгах арештованого майна житлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_1, яка належить позивачці.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звіт про оцінку майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності, а тому спір щодо його правомірності та визнання його недійсним не є публічно-правовим спором.

Висновок Верховного Суду

Спірні правовідносини, як убачається з матеріалів справи, виникли внаслідок незгоди боржника зі звітом про оцінку майна у виконавчому провадженні щодо примусового виконання за виконавчим написом нотаріуса та, як наслідок, незгоди боржника з передачею належного їй нерухомого майна на реалізацію на електронних торгах.

ВС зазначив, що за змістом частин першої-третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі, якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк із дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

За приписами частини п’ятої цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого для після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк із дня отримання відповідного повідомлення.

Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

ВС наголосив, що відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Оскільки у випадку, що розглядається оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, то в силу вимог частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб’єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа.

ВС зазначив, що аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, а також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 520/2218/2020 (постанова від 30 липня  2020 року) і підстави для відступлення від нього відсутні.

Зважаючи на таку правову позицію, спірний звіт про оцінку майна (житлова двоповерхова будівля з надвірними спорудами: сарай (літ. Б), сарай (літ. В), огорожа №1-2) має бути перевірений судом першої інстанції на предмет відповідності його нормативним вимогам із наданням належної правової оцінки відповідним аргументам сторін.

Щодо посилань судів попередніх інстанцій на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, то ВС зазначив, що ці посилання є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про вирішення спорів щодо права власності: практика Верховного Суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.