Вирішення спорів щодо права власності: практика Верховного Суду

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, при цьому безпідставними є доводи про те, що у примусовому порядку не може бути виконане рішення про надання, зокрема, «всіх ключів від усіх дверей», без визначення, які саме ключі від яких саме дверей та у якій кількості мають бути надані позивачу, оскільки це не свідчить про незаконність рішення, і це питання може бути вирішене у порядку, передбаченому статтею 271 ЦПК України.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 509/5043/17.

Обставини справи

Громадянка України звернулася до суду з позовом, у якому просила заборонити особі перешкоджати їй у доступі до території та приміщень таких об'єктів нерухомості: земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва, земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; кафе-бару; заборонити особі без її згоди здійснювати заміну замків на воротах і дверях жилих та нежилих приміщень на зазначених об'єктах нерухомості; заборонити без її згоди замовляти і отримувати будь-які офіційні документи, які містять технічну інформацію та інформацію про вартість вказаних об'єктів нерухомості; зобов'язати особу надати їй дублікати ключів від всіх замків усіх воріт та від усіх замків усіх дверей житлових та нежитлових приміщень від спірних об'єктів нерухомості; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалася на те, що, хоча є власником нерухомого майна, не може належним чином ним користуватись через здійснення відповідачем перешкод. Зокрема, зазначила, що відповідач замінив замки на воротах і дверях житлових та нежитлових приміщень; не допускає її до території та приміщень; без її відома та згоди замовив та отримав технічні паспорти. Відповідач її усні звернення про доступ до нерухомого майна ігнорував, а тому вона письмово звернулася до відповідача з вимогою надати доступ до майна, однак її листи залишені без відповіді.

Овідіопольський районний суд Одеської області позов задовольнив частково.

Одеський апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що місцевий суд, встановивши факт порушення особистих прав позивачки та задовольнивши частково позовні вимоги, та без будь-яких обґрунтувань, обрав інший спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у здійсненні права власності. При цьому виходив із того, що відповідач чинить позивачці перешкоди у здійсненні права власності на нерухоме майно, а саме: змінив на воротах і дверях жилих та нежилих приміщень замки; не допускає позивача до території та приміщень; без відома та згоди позивачки замовив та отримав технічні паспорти на окремі об'єкти нерухомості.

Враховуючи факт порушення права власності позивачки шляхом недопуску її до об'єктів нерухомого майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правильним способом захисту порушеного права є заборона вчинення відповідачем певних дій, а саме відмови в доступі до нерухомого майна, заборони здійснювати заміну замків на воротах та дверях житлових і нежитлових приміщень, які належать позивачці на праві власності. Оскільки позивачка не має доступу до спірного нерухомого майна, суд апеляційної інстанції вважав, що вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу дублікати ключів також підлягають задоволенню. Водночас у зв'язку з відсутністю доказів того, що будівлі та споруди мають правовий статус об'єкта нерухомого майна, суд дійшов висновку, що вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовив через те, що ніхто не вправі заборонити співвласнику виготовлення та отримання технічної документації щодо майна, яке перебуває у спільній власності.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи вищевказане, особа, звертаючись з позовом до суду, має право пред’явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Також ВС зазначив, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України). Власник майна згідно зі статтею 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Результат аналізу наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Встановивши порушення вимог закону та прав позивачки у цій справі, апеляційний суд дійшов правильних висновків про необхідність захистити порушене право у зазначений судом спосіб.

ВС підкреслив, що безпідставними є і доводи касаційної скарги про те, що у примусовому порядку не може бути виконане рішення про надання, зокрема, «всіх ключів від усіх дверей», без визначення, які саме ключі від яких саме дверей та у якій кількості мають бути надані позивачу, оскільки це не свідчить про незаконність рішення, і це питання може бути вирішене у порядку, передбаченому статтею 271 ЦПК України.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи застосовується позовна давність до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій