Верховний Суд роз’яснив особливості адміністрування мита під час перевезення товару EUR.1 з урахуванням положень Угоди про асоціацію

Однією з передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1. Товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені повністю в Європейському Союзі, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу, якщо такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 460/621/19 та встановив, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють інші умови Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію).

Недоведеність походження деяких складових частин розібраного товару з країн Європейського Союзу не завжди може свідчити про те, що застосуванню не підлягають преференційні ставки мита.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що частина поставлених товарів має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не врахував відповідач. Суди також зазначили про неможливість виокремлення сум податку на додану вартість і мита, які були нараховані на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без урахування того, що походження частини ввезених товарів було підтверджене.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновок Верховного Суду

З 1 січня 2016 року застосуванню підлягає Угода про асоціацію, розділ IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», яка встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди («Щодо визначення концепції “походження товарів”» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов’язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу II «Визначення концепції “походження товарів”» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частина перша статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлює, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складена ця Угода, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють інші умови цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, мають вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони, зокрема, мають перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дав Верховному Суду підстави для висновку, що однією з передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Відповідно до статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер має подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Водночас недоведеність походження деяких складових частин розібраного товару з країн Європейського Союзу не завжди може свідчити про те, що застосуванню не підлягають преференційні ставки мита.

Відповідно до статті 2 Протоколу 1 з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Наведена норма дає підстави вважати, що товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені повністю в Європейському Союзі, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

За змістом статті 6 Протоколу 1 та статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими в ній, якщо виконуються умови, наведені в Додатку II до цього Протоколу.

Відповідно до цього додатку товари за товарними кодами 8456-8466 «Верстати й механізми та їх частини й аксесуари заголовки кодів 8456-8466» (позивач декларував за кодом 8465109000) вважаються такими, що достатньо перероблені, за умови їх виробництва, у якому ціна всіх матеріалів не перевищує 40 % ціни товару від виробника.

Під час судового розгляду суди попередніх інстанцій не перевірили, чи відповідач обґрунтовував з наданням відповідних належних, допустимих і достовірних доказів того, що ввезений імпортований позивачем товар (лінія з розпилювання деревини автоматизована, яка була у використанні, цивільного призначення за кодом УКТ ЗЕД 8465109000), а не його невіддільні складові частини, не є таким, що має походження з країн Європейського Союзу в розумінні положень чинного законодавства. 

Суди попередніх інстанцій не встановили й обставини наявності в отриманих від уповноважених органів Німеччини відповідях інформації про те, що товар (лінія з розпилювання деревини автоматизована, яка була у використанні, цивільного призначення), а не його комплектні частини, не походять з країн Європейського Союзу.

Отже, суди попередніх інстанцій сформували висновки без дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення спору.

За встановлених обставин того, що позивач ввозив єдиний товар в розібраному вигляді з визначенням його митної вартості, а не комплектних складових частин, застосована судами попередніх інстанцій концепція, за якої підтвердження уповноваженими органами країни походження лише частини складових поставленого товару унеможливлює нарахування податку на додану вартість і мита на такі складові частини, не є обґрунтованою, оскільки позивач ввозив і визначав митну вартість не за конкретну складову частину, а за товар у цілому.

Детальніше з судовою практикою Верховного Суду щодо застосування Угоди про асоціацію у сфері митної справи можна ознайомитися в Огляді.