ВС висловився щодо способу звернення стягнення на предмет іпотеки

Сама по собі наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки нереалізованого і невиконаного у встановленому законом порядку не позбавляє права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги в інший спосіб, передбачений законом.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 751/3248/17.

Обставини справи

Публічне акціонерне товариство «У» звернулося до суду до особи_1, треті особи: особа_2, Новозаводська районна у м. Чернігові рада, з позовом, вимоги якого уточнило під час розгляду справи та просило: звернути стягнення на предмет іпотеки – на однокімнатну квартиру, яка належить особі_1, на погашення заборгованості особи_2 за кредитним договором, що станом на 5 травня 2017 року становила 213 548, 60 грн.

Позов мотивовано тим, що між банком та особоою_2 укладено договір відновлюваної кредитної лінії. Відповідно до умов договору останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 85 700 грн, з кінцевим терміном повернення до 3 березня 2023 року.

5 березня 2008 року з метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором між банком та особою_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала банку в іпотеку однокімнатну квартиру, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

Згідно з пунктом 1.1.1 кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

У порушення кредитних зобов’язань утворилась заборгованість, яка станом на 5 травня 2017 року становить 213 548, 60 грн.

Вказану заборгованість банк просив погасити за рахунок продажу спірної квартири – предмета іпотеки за укладеним ПАТ «У» і особа_1, встановивши спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України « Про виконавче провадження» за початковою ціною продажу квартири на рівні не нижче вартості, визначеної у звіті про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості 322 506 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що вибір способу правового захисту належить іпотекодержателю, задоволення вимог за рахунок іпотечного майна підлягає урахуванню при вирішенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судових захист і не впливає на можливість особи звернутися до суду.

Установивши, що 7 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення  на предмет іпотеки – на спірну квартиру, вказаний напис пред’явлено до виконання, разом з тим постановою приватного виконавця повернуто стягувану ПАТ «У», вимоги кредитора за основним зобов’язанням не задоволено боржником, виконавчий напис не виконано та не реалізовано, суд апеляційної інтенції правильно виходив з того, що банк не позбавлений можливості застосувати судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Доводи касаційної скарги, що позивач обрав позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже відсутні підстави для застосування судового способу стягнення, є необґрунтованими з урахуванням встановлених у цій справі обставин, з яких вбачається, що виконавчий напис нотаріуса не виконано та повернуто стягувачу позасудове врегулювання щодо погашення заборгованості не завершено, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання не виконано, а отже кредитор не позбавлений права задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки на прилюдних торгах. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновлюваного боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Отже, сама по собі наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки нереалізованого і невиконаного у встановленому законом порядку не позбавляє права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги в інший спосіб, передбачений законом.

Також ВС зазначив, що доводи касаційної скарги, що положення статті 33 Закону України «Про іпотеку» забороняє здійснювати захист права іпотекодержателя одночасно на підставі виконавчого напису та на підставі рішення суду, є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не заборонено одночасне застосування кількох способів звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому законом, до повного задоволення вимог іпотекодержателя по основному зобов’язанню.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що на позичальника не може бути покладено обов’язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись: КЦС ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.