28 вересня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановив рішення у справі № 580/1309/20, що стосувалася відмови Держгеокадастру відводити позивачу земельну ділянку під ведення особистої сільськогосподарської діяльності.
Обставини справи
У лютому 2020 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. У відповідь на це прохання позивач отримав відмову. В управлінні стверджували, що таке рішення вони ухвалили у зв’язку із такими чинниками:
У зв’язку із відмовою, позивач звернувся до суду із вимогою визнати таке рішення протиправним та зобов’язати відповідача видати новий наказ, яким виділити йому землю. Суд першої інстанції погодився із доводами Держгеокадастру, наведеними у його наказі про відмову, та відмовив у задоволенні вимог позивача. Позивач же не погодився із таким рішенням суду та подав апеляцію із вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його вимоги.
Що встановив суд
Апелянт мотивував свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального законодавства. Він наполягає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
6ААС встановив, що у жовтні 2010 року було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Одну із ділянок, передбачених цим проєктом, мали передати позивачу. Цей проєкт був погоджений, зокрема, висновком державної експертизи землевпорядної документації, який затверджений в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
Судді на підставі аналізу земельного законодавства погодилися із позицією апелянта про те, що причиною для відмови у відведенні йому земельною ділянки могло бути лише порушення вимог статті 186-1 Земельного кодексу. Разом з тим судді визначили, що цією статтею ЗК не передбачена відмова у відведенні земельної ділянки на підставах, зазначених у наказі Держгеокадастру.
«Окрім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, та відповідач у наданому відзиві на апеляційну скаргу вказували, що оскільки позивач та інші сім фізичних осіб кожен окремо просили дозволу надати їм земельні ділянки, отримали щодо кожної окремі дозволи відповідача у формі відповідних наказів, проекти землеустрою повинні були виготовлятися для кожного з таких заявників. Однак чинним законодавством не встановлено заборони складення одного проекту землеустрою щодо відведення декількох земельних ділянок для різних осіб», – зазначено у рішенні.
На підставі практики Верховного Суду та вищенаведених аргументів 6ААС визначив, що мало місце неправильне застосування норм матеріального права та процесуального законодавства. У зв’язку з цим суд постановив визнати протиправним та скасувати наказ Держгеокадастру про відмову у відведенні позивачу земельної ділянки та зобов’язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати новий наказ, яким виділити позивачу земельну ділянку розміром 2 гектари.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Аграрний комітет розглядає зміни до Земельного кодексу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.