ВС пояснив про застосування стандарту доказування вірогідності доказів

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу №  910/16505/19, в якій досліджував питання застосування стандарту доказування «вірогідності доказів».

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «К» про стягнення 271 504 євро 16 центів у якості упущеної вигоди позивача, яка стала результатом порушення ексклюзивного права позивача згідно з Контрактом та Додатковою угодою до цього Контракту.

Позов мотивовано тим, що порушенням ексклюзивного права позивача на продаж лікарських засобів на території України відповідач заподіяв позивачу збитків у формі упущеної вигоди - доходів, які позивач міг би отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального провадження; зупинено провадження у справі до 07.09.2020.

Також позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд заборонити АТ «К», а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати ввезення та реалізацію на території України низки товарів виробництва АТ «К».

Заява про забезпечення позову мотивована наявністю у заявника припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може у подальшому унеможливити виконання рішення та відновлення порушених прав заявника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва поновлено провадження у справі, заяву ТОВ «У» про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «У» про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено; стягнуто з ТОВ «У» на користь АТ «К» 2 102,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з ТОВ «У» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д» 2 102,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що у вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, Господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

ВС підкреслив, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов’язані з предметом спору.

Також ВС наголосив, що за змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим  для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо.

Також Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову – «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Апеляційним господарським судом під час перегляду за апеляційними скаргами на ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, надавши оцінку обставинам та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, передбаченим статтями 136, 137 ГПК України, дотримано норми процесуального права, зокрема статті 136-137 ГПК України, так і статті 74, 76-79, 86 щодо дослідження доказів як окремо, так і у їх сукупності, оцінюючи їх вірогідність і взаємний зв`язок. Відтак висновки щодо скасування ухвали суду першої інстанції є такими, які узгоджуються з вище наведеними нормами процесуального права.

Таким чином, з огляду на недоведеність у переконливості наявності обставин (передумов/підстав), з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а також меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про відсутність у даному випадку підстав для задоволення поданої ТОВ «У» заяви про вжиття заходів забезпечення позову, і відповідно, не вбачає порушень правових норм, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив Касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження ухвал окремо від рішення суду: рішення КГС ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.