Процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження ухвал окремо від рішення суду: рішення КГС ВС

У справі № 910/404/20 місцевий господарський суд повернув без розгляду відзив Залізниці на позовну заяву за відсутності доказів направлення його позивачеві, передає прес-служба КГС ВС.

Залізниця звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просила скасувати ухвалу місцевого господарського суду та долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

Апеляційний господарський суд ухвалою повернув Залізниці апеляційну скаргу, оскільки оскаржувана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Залізниці на ухвалу суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Наведений у ст. 255 ГПК України перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним.

Системне тлумачення цієї статті Кодексу свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, у яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлені з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цього доступу таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про повернення без розгляду відзиву Залізниці на позовну заяву, яка не передбачена в переліку, наведеному в ст. 255 ГПК України.

Посилання Залізниці на положення п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України як на підставу, яка, на думку скаржника, дає право на апеляційне оскарження судового акта зі справи про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву, є помилковим, оскільки системний аналіз зазначеної процесуальної норми дає змогу дійти висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) виключно за умови, якщо така ухвала має «завершальне» значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2-5151/09.

Ухвала місцевого господарського суду, згідно з якою повернуто без розгляду відзив Залізниці на позовну заяву, направлена на вирішення окремого процесуального питання і не перешкоджає провадженню у справі.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Постанова КГС ВС від 14 вересня 2020 року у справі № 910/404/20.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про практику КГС щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.