Поліція склала протокол на адвоката за пост про коронавірус у Фейсбуці: що з цього вийшло

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси закрив провадження у справі № 711/3383/20 за протоколом, складеним черкаською поліцією на адвоката за ст. 173-1 КУпАП (поширювання неправдивих чуток).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 518112, 23.03.2020 року об 11.57 год. адвокат в мережі Інтернет на власній сторінці «Facebook» розмістив неправдиве повідомлення, що може викликати паніку серед населення.

У даному випадку на інтернет-сторінці було розміщено допис такого змісту:

«Трохи жорстко, але в цілому вірно. Мені самому вже декілька днів не давало спокою питання, навіщо робити карантин для всіх, якщо переважна більшість переносить коронавірус в легкій формі або взагалі без симптомів? Навіть з точки зору елементарної логіки, правильним було б ізолювати тих, для кого цей вірус є небезпечним (людей від 60 років). При цьому економіка б працювала, а всі ресурси (державні, місцеві, приватні) можна було б спрямувати на забезпечення цих людей (доставку продуктів, ліків, медичні обстеження тощо)».

Зрозуміло, що адвокат в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Ось що він пояснив.

У даному випадку в протоколі зазначено, що поширення інформації відбулось в соціальній мережі Facebook. У той же час в даній соціальній мережі може зареєструватись будь-яка особа та під будь-яким іменем. Крім цього, доступ до соціальної мережі Facebook не захищений електронним цифровим підписом або іншими надійними засобами ідентифікації особи. Отже, розмістити інформацію, вказану в протоколі, могла будь-яка особа.

У своїх поясненнях адвокат зазначив, що зазначений в протоколі допис не розміщував, цей допис йому не знайомий та як він з`явився на його сторінці, йому не відомо. Будь-яких достовірних доказів того, що спірний допис розмістив саме він, у матеріалах справи немає.

Отже, твердження про вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставним, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про поширення спірної інформації саме ним.

Крім того, відповідно до ст. 30 ЗУ «Про інформацію» не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Така правова позиція викладена в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Перше речення допису виражає відношення автора до розміщеної нижче статті і не містить жодних тверджень про факти.

Друге речення допису оформлено у вигляді запитання доцільності форми запровадженого карантину. Воно за своєю формою (питальне речення) не може містить фактичних тверджень.

Трете речення містить пропозицію автора щодо правильної, на його думку, форми карантину і також і не містить жодних тверджень про факти.

Четверте речення виражає думку автора щодо позитивних наслідків у разі зміни форми карантину. Воно, як і всі попередні, не містить жодних фактичних тверджень.

Таким чином, весь допис не містить жодного твердження про факти, а складається цілком з оціночних суджень, висловлення яких не може бути підставою для відповідальності.

Що стосується поширеної статті, то її текст взагалі відсутній у матеріалах справи. Крім цього, ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в інших матеріалах справи не зазначено, яка саме інформація є твердженням про факти. Отже, твердження про поширення ним неправдивих чуток є безпідставним, оскільки вся інформація, викладена в дописі, є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями.

До яких висновків дійшов суд

 Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ч. 1 ст. 7 Закону).

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

У даному випадку в протоколі зазначено, що поширення інформації відбулось в соціальній мережі Facebook. У той же час в даній соціальній мережі може зареєструватись будь-яка особа та під будь-яким іменем. Крім цього, доступ до соціальної мережі Facebook не захищений електронним цифровим підписом або іншими надійними засобами ідентифікації особи. Отже, розмістити інформацію, вказану в протоколі, могла будь-яка особа, про що вказав адвокат у судовому засіданні та зазначив, що зазначений в протоколі допис, він не розміщував, він йому не знайомий та як він з`явився на його сторінці, йому не відомо.

Будь-які достовірні докази того, що зазначений в протоколі допис розмістив саме адвокат, в матеріалах справи відсутні.

Інших доказів суду не надано.

Співробітники поліції ані в протоколі, ані в інших матеріалах справи не зазначили, яка саме інформація, розміщена в дописі, є недостовірною, також не надано жодного доказу недостовірності будь-якої поширеної інформації.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у Суду.

Наведені факти у відповідності зі статтею 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь адвоката і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-1 КУпАП.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП, є саме поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку. Неправдивими чутками слід вважати будь-яке повідомлення, переважно усного характеру, про будь-кого та будь-що, що суперечить (не відповідає) дійсності (формальний склад), оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення адвокатом вищевказаних порушень, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ВП ВС відхилила касаційну скаргу фігуранта справи «Бурмич та інші проти України».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.