ВП ВС відхилила касаційну скаргу фігуранта справи «Бурмич та інші проти України»

Велика Палата Верховного Суду по справі № 820/5624/17 визнала, що рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» Україну не було зобов`язано виплатити позивачу суми компенсації.

На підставі такого висновку була відхилена касаційна скарга позивача, заява якого приєднана ЄСПЛ до справи «Бурмич та інші проти України».

Обставини справи

Повідомленням Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року позивача проінформовано, що 26 червня 2017 року Велика Палата прийняла рішення, в якому встановила, що заяви у зазначеній справі, а також заяви, вказані у додатках до рішення, в тому числі заява позивача, є частиною процедури виконання пілотного Рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року № 40450/04 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України".

Суд вирішив, що відшкодування за системну проблему, встановлену в Рішенні у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" має бути надано позивачу в рамках процедури виконання під наглядом Комітету Міністрів.

Суд вирішив приєднати заяву   до справи "Бурмич та інші проти України".

Суд також вирішив вилучити усі об`єднані заяви з реєстру справ згідно зі статтею 37 § 1 (с) Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України".

На підставі вищезазначеного повідомлення позивач звернувся до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 11 листопада 2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання Рішення "Бурмич та інші проти України" в частині виконання щодо позивача його заяви № 43975/13 та закінчення його відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV у тримісячний термін, тобто не пізніше 12 січня 2018 року.

Крім того, повідомив, що питання щодо справедливої сатисфакції вирішено Великою Палатою Європейського суду з прав людини і воно складає згідно з Рішенням у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", за аналогією якого вирішено справу "Бурмич та інші проти України", 2500 євро, якщо інше не буде вирішено Комітетом Міністрів Ради Європи.

Надалі позивач отримав лист із Суду за підписом заступника Секретаря Великої Палати Сорена Пребенсена про те, що у справі «Бурмич та інші проти України» від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 одночасно проголошено і рішення по його заяві № 43975/13.

Не дочекавшись повідомлення від Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про направлення документів до державної виконавчої служби, позивач направив усі необхідні для відкриття виконавчого провадження документи, які були отримані Міністерством Юстиції 14 листопада 2017 року.

Потім Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України";

- визнати протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України";

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невідкриття виконавчого провадження з виконання остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" за заявою позивача від 11 листопада 2017 року;

- зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за заявою позивача від 11 листопада 2017 року про виконання щодо позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" в частині виконання заяви до Європейського суду з прав людини № 43975/13.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідачів щодо невиконання стосовно позивача Рішення "Бурмич та інші проти України" та не відкриття виконавчого провадження по виконанню цього рішення є протиправною.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням ЄСПЛ у справі «Бурмич проти України» не зобов`язано державу-відповідача (Україну) виплатити відшкодування заявникам, заяви яких вилучено з реєстру справ Суду, а натомість такі заяви, включаючи заяву позивача, передано Комітету Міністрів Ради Європи в рамках вжиття заходів загального характеру, а не для виплати індивідуального відшкодування, як на тому наполягає позивач.

Позиція Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що системний аналіз викладених правових норм міжнародного та національного законодавства надає підстави стверджувати, що остаточне рішення ЄСПЛ є обов`язковим для виконання Україною у визначений в ньому спосіб, який може передбачати один із двох варіантів: вжиття заходів загального характеру або індивідуальне відшкодування на користь конкретної особи.

Разом з тим, для виплати особі певного індивідуального відшкодування, тобто справедливої сатисфакції у розумінні Конвенції, яка передбачає відшкодування завданих їй матеріальних збитків та моральної шкоди, у відповідному рішенні ЄСПЛ має бути чітко визначено, які саме заходи (розміри суми, види збитків тощо) підлягають застосуванню державою на користь такої особи (заявника до ЄСПЛ).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звернула увагу на те, що рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» заяву позивача разом з 12 148 інших заяв вилучено з реєстру Суду з метою їх розгляду в рамках саме загальних заходів виконання «пілотного рішення» у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» під наглядом Комітету міністрів Ради Європи.

Зазначеним рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року не передбачено виплати позивачу справедливої сатисфакції, ЄСПЛ не розглядав заяву позивача по суті наведених у ній доводів та підстав його звернення до Суду, не присуджував на його користь жодних виплат, а зобов`язав державу Україну вжити заходів загального характеру для подолання виниклої системної помилки, з приводу якої подано 12 148 однотипних заяв.

Отже, рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» Україну не було зобов`язано виплатити позивачу суми компенсації.

Тому доводи скаржника про те, що ЄСПЛ приєднав його заяву (Калабухов проти України) до аналогічних справ у справі «Бурмич та інші проти України» для опрацювання з метою надання кожному заявнику індивідуального відшкодування відповідно до «пілотного рішення» по справі «Іванов проти України», колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на вищезазначене та наголошує, що вказаним рішенням ЄСПЛ на Україну покладено обов`язок вжити заходів загального характеру щодо заяв, вилучених з реєстру Суду, тобто й заяви позивача.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що у п. 218 рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» зазначено, що рішення Суду про вилучення подальших заяв типу Іванов з реєстру його справ не обмежує повноваження ЄСПЛ щодо поновлення в реєстрі справ таких заяв, якщо це буде виправдано обставинами, тобто існує потенційна можливість індивідуального вирішення заяви позивача.

Раніше "Судово-юридична газета" писала, що Верховний Суд вказав на відсутність повноважень голови суду вносити подання про проведення службової перевірки відносно керівника апарату суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби бути в курсі найважливіших подій.