Повернення виконавчого документа без прийняття до виконання: практика ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу №804/8020/16 та встановив, що незазначення певних даних про особу боржника у виконавчому листі не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. 

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що особа звернулась до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила:

- визнати протиправними дії та скасувати повідомлення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які виразились у несвоєчасному направленні на адресу особи повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника — юридичної особи є безумовною підставою для повернення такого виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвально нову постанову, якою позов задоволено частково.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з протилежного, а саме з того, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника - юридичної особи, не можна вважати підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження згідно із Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року та не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 2 червня 2016 року.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зауважили, що згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В свою чергу стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII визначає, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Вирішуючи питання наслідків незазначення у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника – юридичної особи, варто зазначити таке.

Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV передбачалось, що у виконавчому документі зазначається, зокрема, ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб).

Також ВС підкреслив, що перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження було наведено у статті 26 вказаного Закону, пунктом 6 частини першої якої передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Верховний Суд України, вирішуючи питання незазначення певних даних про особу боржника, у своїй постанові від 21 травня 2014 року (справа №6-45цс14) дійшов висновку, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

До того ж Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV надавав право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну (пункт 3 частина третя статті 11 цього Закону).

Аналогічним чином питання зазначення/незазначення ідентифікаційного коду боржника - юридичної особи врегульовано і в Законі України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 якого, у виконавчому документі зазначаються ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Відмінність полягає в тому, що наслідком невідповідності виконавчого документа вимогам, передбачених статтею 4 вказаного Закону, стало його повернення стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 6 частина четверта статі 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII).

ВС підкреслив, що  пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII також передбачає право державного виконавця з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

З огляду на аналогічне правове регулювання спірних правовідносин чинним та попереднім законами, зокрема, в частині вимог до виконавчого документа щодо зазначення в ньому ідентифікаційного коду юридичної особи боржника, Верховний Суд не вбачає перешкод для застосування правових позицій та висновків,які викладені вище.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про протиправність спірного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, скасувавши його, а також про протиправність дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо порушення строків направлення на адресу стягувача зазначеного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Також ми повідомляли, що ВС роз’яснив, в якому випадку знімається арешт з нерухомого майна боржника.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.