6 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшло подання судді Донецького окружного адміністративного суду про розгляд адміністративної справи №200/9195/19-а як зразкової.
Доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової обґрунтовано тим, що формування єдиної судової практики у цій категорії справ має велике значення для суддів, стосовно яких не завершені процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, з урахуванням того, що станом на 19 квітня 2019 року процедура кваліфікаційного оцінювання не була завершена стосовно 3192 суддів.
Доцільність розгляду також обґрунтована тим, що внаслідок прийняття зразкового рішення у цій справі розгляд справ зазначеної категорії судами пришвидшиться, і це надасть можливість вирішувати відповідні спори територіальними органами Державної судової адміністрації України в позасудовому порядку. У провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває три типові справи цієї категорії.
З матеріалів справи стає відомо, що суддя Донецького окружного адміністративного суду ухвалою від 26 липня 2019 року відкрив провадження у справі №200/9195/19-а за позовом Особи_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про:
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є діючим суддею місцевого суду. Рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Як наслідок, на думку позивача, це положення Закону підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року — 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року — 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року — 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року — 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року — 15 мінімальних заробітних плат».
Також позивач вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України кожен суддя, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, починаючи з 4 грудня 2018 року мав право на отримання суддівської винагороди на основі посадового окладу в розмірі 15 мінімальних заробітних плат. Тоді як відповідач, всупереч приписам статті 19 Конституції України та діючого законодавства, зокрема Закону України «Про судоустрій і статус суддів», нараховує суддівську винагороду на підставі розміру прожиткового мінімуму.
Розглянувши матеріали типових справ, які додані до справи, за якою надійшло це подання про відкриття провадження у зразковій справі, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені справи (№200/9195/19-а, №200/9191/19-а, №200/9192/19-а) відповідають ознакам типових, визначених пунктом 21 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Такими ознаками для цієї зразкової справи є:
- відповідачем у справах є один і той самий суб`єкт владних повноважень (Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області);
- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (виплата суддям, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII із застосуванням прожиткового мінімуму як розрахункової величини, замість застосування для розрахунку мінімальної заробітної плати, після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року №11-р/2018);
- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування й виплати суддям суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу — 15 прожиткових мінімумів та зобов`язати відповідача здійснити нарахування й виплату такої винагороди на основі розрахункової величини — 15 мінімальних заробітних плат, починаючи з 4 грудня 2018 року).
Судді підкреслюють, що відповідно до частини п`ятої статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд вирішує зразкові справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Розгляд цієї справи неодноразово був перенесений. Так, ухвалою Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі було оголошено перерву до 22 січня 2020 року у зв’язку з ненадходженням до суду наукових висновків від більшості фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Проте станом на 22 січня 2020 року додаткові висновки до Верховного Суду так і не надійшли.
Крім того, Верховний Суд встановив, що Конституційним Судом України розглядається справа за конституційними скаргами Особи_2 та Особи_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 3, 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня.
Судді ВС підкреслюють, що оскільки вимоги та заперечення сторін у зразковій справі ґрунтуються на положеннях пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня, то Верховний Суд вважає доцільним звернутися до Конституційного Суду України для отримання інформації про стан, результати розгляду та рішення, прийняте за наслідками розгляду вказаних конституційних скарг.
Враховуючі викладене, ВС дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у зразковій справі до 11 березня 2020 року.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що КСУ розгляне питання щодо права на отримання підвищеної суддівської винагороди.