У Великій Палаті Верховного Суду висловили думку стосовно проблеми вручення підозр суддям

14:14, 24 декабря 2019
Вісім суддів Великої Палати Верховного Суду оприлюднили окрему думку стосовно застосування статті 481 КПК, згідно з якою Генеральний прокурор (в. о. Генпрокурора), його заступник, керівник регіональної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру судді.
У Великій Палаті Верховного Суду висловили думку стосовно проблеми вручення підозр суддям
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Велика Палата Верховного суду розглянула касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року.

Так, Кременчуцький районний суд Полтавської області своїм вироком  визнав обвинуваченого суддю невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення. Суддя Харківського апеляційного суду обвинувачувався в тому, що він як службова особа, яка займає відповідальне становище, уповноважена на виконання функцій держави, одержав хабар в значному розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь-якої дії з використанням службового становища під час апеляційного перегляду справи у складі колегії суддів.

У цій справі постановою від 12 квітня 2011 року суд першої інстанції визнав протиправними й скасував податкові повідомлення-рішення Кременчуцької державної податкової інспекції в Полтавській області щодо визначення суми податкового зобов`язання приватного підприємства «Бумеранг» (позивача) за платежем ПДВ на загальну суму 1 133 407,50 грн. Це рішення було оскаржено в апеляційному порядку, справу розглянула колегія суддів, до складу якої входив обвинувачуваний суддя.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду не доведено те, що вчинено кримінальне правопорушення, інкриміноване обвинувачуваному.

Пославшись на недостатність, неналежність та недопустимість досліджених судом доказів, якими сторона обвинувачення доводила подію кримінального правопорушення суд визнав його невинуватим та виправдав.

Цим же вироком дії іншого обвинуваченого, кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України (за шахрайство)  та звільнено його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито.

Місцевий суд дійшов висновку про винуватість адвоката у вчиненні злочину, але за інших обставин, та кваліфікував його дії як шахрайство, визнавши доведеним, що адвлокат, дізнавшись про перебування на розгляді в Харківському апеляційному адміністративному суді згаданої адміністративної справи, з метою заволодіння грошовими коштами ПП «Бумеранг» ввів в оману його представників, зателефонувавши їм від імені працівника суду та повідомивши про можливість вирішення справи на користь підприємства за його посередництвом. Під час подальших зустрічей з представниками ПП «Бумеранг» останній повідомив їм неправдиву інформацію, що діє від імені суддів, в провадженні яких перебуває зазначена справа, які нібито уповноважили його бути посередником при вирішенні питання щодо передачі хабаря з метою позитивного вирішення справи на користь ПП «Бумеранг». Для переконливості він демонстрував номери телефонів суддів, з якими був знайомий, та влаштував з ними зустріч під час ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 15 січня 2018 року Апеляційний суд Полтавської області залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Прокурор у скарзі зазначає, що виправдовуючи суддю, суд першої інстанції послався на недостатність доказів для підтвердження обвинувачення в отриманні хабаря від адвоката.

Апеляційний суд, на думку прокурора, безпідставно погодився з висновком місцевого суду щодо недопустимості доказу - протоколу обшуку та, як наслідок, похідних від нього доказів. Суд мав право надати іншу правову оцінку цьому доказу, навівши мотиви свого рішення, але не визнавати його недопустимим з наведених у вироку мотивів, а тому, за аргументами прокурора, обшук у цій справі проведено на законних підставах.

Помилковим, на переконання прокурора, є також висновок суду про те, що вручення слідчим повідомлення про підозру судді, яке складене та підписане заступником Генерального прокурора України за дорученням останнього, суперечить вимогам кримінального процесуального закону, бо КПК України такої заборони не містить.

Щодо засудженого адвоката прокурор у касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме перекваліфікувавши дії адвоката у зв`язку з недоведеністю вини останнього. Такі висновки судів, як вважає скаржник, не відповідають обставинам провадження.

У підсумку прокурор вказав, що за статтею 419 КПК України апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права, а у разі залишення вимог без задоволення - зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Натомість апеляційний суд мотиви відмови у задоволенні апеляційної скарги навів виключно в загальних рисах без жодного аналізу фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і не дав відповіді на всі аргументи прокурора, ретельно не проаналізував та не зіставив усі докази, на які посилалася сторона обвинувачення.

Велика Палата ВС зробила такі висновки щодо поставленої на вирішення виключної правової проблеми:

  1. Гарантія незалежності суддів забезпечується тим, що виключно Генеральний прокурор або його заступник перевіряють підстави для повідомлення про підозру судді, складають та підписують її текст, а також можуть повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру.
  2. Письмове повідомлення про підозру судді, яке передбачає погодження та подальше підписання такого процесуального документа, може здійснюватися лише Генеральним прокурором або його заступником. Це повноваження Генерального прокурора або його заступника є винятковим і не може бути передоручене іншим особам.
  3. Генеральний прокурор або його заступник реалізують повноваження щодо  письмового повідомлення про підозру судді незалежно від того, чи здійснюють вони процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні.
  4. Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні.
  5. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.

Велика Палата Верховного Суду у цій справі зробила висновок щодо застосування норм права, які стосуються вручення підозри спеціальним суб`єктам та які діяли в статті 481 КПК. У ній, зокрема, законодавець прописав, що Генеральний прокурор (виконувач обов’язків Генерального прокурора), його заступник, керівник регіональної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру суддям. В результаті розгляду справи було постановлено: касаційну скаргу Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року задовольнити частково і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

У зв’язку з цим, вісім суддів Великої Палати Верховного Суду оприлюднили свою думку стосовно зміни до статті 481 Кримінально-процесуального кодексу (КПК). Колегія суддів звернула увагу, що аналіз судової практики вказує на неоднакове застосування норм кримінального процесуального закону щодо визначення суб`єктного складу здійснення повідомлення про підозру судді серед судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Судді Великої Палати Верховного Суд окреслили таку окрему думку:  

  1. Письмове повідомлення про підозру являє собою комплекс дій, що включає в себе такі етапи як: 1) складення письмового повідомлення про підозру;  2) підписання письмового повідомлення про підозру; 3) вручення письмового повідомлення про підозру; 4) роз`яснення змісту підозри та процесуальних прав підозрюваній особі. Весь комплекс процесуальних дій щодо повідомлення про підозру має бути здійснений уповноваженою особою. Письмове повідомлення про підозру судді мало бути складено, підписано, вручено і роз`яснено його зміст виключно Генеральним прокурором або його заступником.
  2. Спеціальний порядок повідомлення судді про підозру є додатковою гарантією забезпечення незалежності судової гілки влади в цілому та суддів зокрема, яка має публічно-правове призначення та служить засобом захисту суддів як носіїв судової влади від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, політичної репресії, примусового усунення від виконання своїх посадових або професійних обов`язків. Саме тому здійснення повідомлення про підозру судді є виключним повноваженням Генерального прокурора та його заступника.
  3. Повноваження щодо повідомлення про підозру здійснюються Генеральним прокурором або його заступником у кримінальному провадженні щодо окремої категорії осіб незалежно від їх призначення процесуальними керівниками чи включення до групи прокурорів, що здійснюють таке керівництво.
  4. Здійснення повідомлення про підозру судді (в тому числі, її вручення) до набуття чинності Законом №187-IX від 4 жовтня 2019 року не входило до кола повноважень слідчого або іншого прокурора, а тому не могло бути їм доручене Генеральним прокурором або його заступником.
  5. Вручення повідомлення про підозру судді до набуття чинності Законом №187-IX від 4 жовтня 2019 року не Генеральним прокурором або його заступником, а іншими суб`єктами не має своїм наслідком набуття суддею процесуального статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні.
  6. Порушення визначеного законом процесуального порядку здійснення повідомлення про підозру судді, що обумовило ненабуття такою особою процесуального статусу підозрюваного, є порушенням права на захист.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ККС ВС звільнив із колонію особу, засуджену за крадіжку в 245 гривень.

До того ж ми повідомляли про постанову ККС ВС щодо того, в чому полягає щире каяття.

XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Telegram канал Sud.ua
XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Михайло Слободін
    Михайло Слободін
    суддя Східного апеляційного господарського суду
  • Михайло Новіков
    Михайло Новіков
    член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики