ВС встановив, за яких умов рішення органів ДАБІ суперечить принципу правової визначеності

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 1 жовтня 2019 року розглянув справу №826/9967/18 та встановив, за яких умов рішення суб’єкта владних повноважень про скасування власного рішення може мати ознаки «свавільного».

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва видав наказ про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об'єкта вже після реєстрації права власності. Суб’єкт містобудівної діяльності, вважаючи такий наказ протиправним, звернувся до суду, мотивуючи позов тим, що вказане рішення суб’єкта владних повноважень суперечить вимогам правової визначеності.

Рішення судів

Окружний адміністративний суд м. Києва у задоволенні позову відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд залишив рішення без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутність отриманих у встановленому порядку містобудівних умов та обмежень забудови, непроведення обстежень технічного стану конструкцій щодо можливості реконструкції, у силу положень частині першої статті 376 Цивільного кодексу України, свідчить про самочинність спірного будівництва. Факт невірного зазначення у деклараціях класу наслідків об`єкта будівництва ІІ замість ІІІ позивачем не заперечувався, а визнання вказаного як помилки не спростовує даної неточності у спірних деклараціях.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, адвокат в інтересах особи_1 подав касаційну скаргу.

Висновок ВС

Верховний Суд підкреслює, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає підстави скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, до яких, зокрема, віднесено: встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).

Судді ВС зазначили, що з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала свою дію. Після реєстрації особи_1 права власності на вісім квартир, що були утворені у результаті проведеної реконструкції, декларація про готовність об`єкта до експлуатації новоствореного об`єкта містобудування, також вичерпала свою дію.

ВС також наголошує, що суб`єкти владних повноважень не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між суб`єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп.

Ненормативні правові акти суб`єкта владних повноважень, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб`єктом після їх виконання.

На цій підставі колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржуваний наказ Департаменту ДАБК м. Києва суперечить принципу правової визначеності, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень про самостійне скасування власного рішення може відповідати ознакам «свавільного» рішення, яке ставить особу (суб`єкта приватного права) в нерівне становище та створює ситуацію незахищеності.

При цьому колегія суддів зазначає, що після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Департамент ДАБК зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

Тобто ефективним способом захисту за даних обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо Департаментом ДАБК буде доведено, що об`єкт «Реконструкція квартири з розділенням на вісім окремих квартир» має ознаки самочинного будівництва.

Враховуючі обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу адвоката, який діяв в інтересах особи_1, слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Департаменту ДАБК міста Києва.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про знесення самовільного об’єкту будівництва та скасування держреєстрації: як визначити юрисдикцію.

Також ми писали, що ВС встановив, хто зобов’язаний звернутися до суду з позовом про знесення самочинного будівництва