Як вчасно отримати відповідь на запит на публічну інформацію: практика ВС

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справи про порушення вимог Закону «Про доступ до публічної інформації», наголошує на праві оскаржувати несвоєчасне надання відповіді на запит навіть після фактичного отримання такої відповіді.

5 листопада 2019 року Велика Палата ВС винесла постанову у справі №9901/133/19. Так, у березні 2019 року особа звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Позивач просив визнати протиправними дії щодо безпідставного продовження ВККС строку надання відповіді на запит на інформацію та незазначення причин продовження строку надання відповіді на запит на інформацію.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 05 квітня 2019 року позов задовольнив: визнав протиправними дії ВККС щодо продовження строку надання відповіді на запит. При цьому наголос ставився на відсутності належно обґрунтувати необхідність продовження строку надання відповіді за запит.

Нагадуємо, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації, отримавши запит, зобов’язаний надати відповідь у п’ятиденний строк. Виняток становлять випадки, коли запит стосується надання великого обсягу інформації чи потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Однак мотиви продовження визначеного Законом строку мають бути належно обґрунтовані.

ВККС, не погодившись із рішенням суду, подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу. На думку ВККС, суд першої інстанції не взяв до уваги обсяг запитуваної інформації та не встановив підстави продовження строку розгляду запиту.

Отже, предметом у справі №9901/133/19 були дії ВККС з приводу продовження строку надання відповіді на запит. Надіславши звернення 11 лютого 2019 року, особа отримала відповідь лише 15 березня 2019 року (з направленням проміжного листа ВККС від 15 лютого 2019 року).

Закон України «Про доступ до публічної інформації» встановлює, що публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Таким чином, право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Велика Палата Верховного Суду погодилась с висновками Касаційного адміністративного суду. Тобто ВККС після отримання запиту на публічну інформацію зобов’язана була надати таку інформацію у п’ятиденний строк. Відсутність у відповіді ВККС належного обґрунтування необхідності продовження строку є причиною визнати дії ВККС незаконними.

Варто нагадати, що запитувач інформації має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Велика Палата Верховного Суду в мотивувальній частині постанови звернула увагу на рішення Конституційного Суду України  від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, де зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке заявляє позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, запитувач інформації навіть після фактичного отримання відповіді на запит має право оскаржити несвоєчасність дій суб’єкта владних повноважень із надання такої інформації.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата ВС визначилась з юрисдикцією оскарження дій державного виконавця.

Крім того, ми повідомляли про позицію ВП ВС щодо умов, за яких держорган має компенсувати шкоду, якщо встановлено порушення прав особи.