За яких умов держорган має компенсувати шкоду, якщо встановлено порушення прав особи: ВП ВС

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України, в якому просив стягнути з відповідача збитки, завдані неналежним виконанням постанови апеляційного адміністративного суду.

При цьому позивач вказав, що він інвалід ІІ групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції і до кінця 2011 року отримував пенсію, що була нарахована із заробітної плати за час роботи у зоні відчуження. З січня 2012 року відповідач перерахував позивачеві пенсію з інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у мінімальному розмірі.

Вінницький апеляційний адміністративний суд у постанові від 10 липня 2013 року визнав неправомірною відмову управління ПФУ у проведенні перерахунку позивачеві пенсії із заробітної плати за роботу в зоні відчуження за червень 1986 року і зобов’язав відповідача провести її перерахунок відповідно до вимог позивача.

На виконання вказаного судового рішення перерахунок пенсії за період з 1 січня 2012 року до 15 липня 2013 року був проведений, однак відповідні кошти позивач отримав лише у травні 2015 року.

Місцевий суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову. Суд апеляційної інстанції змінив це рішення у частині суми компенсації, а в іншій частині — залишив без змін.

У касаційній скарзі відповідач стверджував, що його дії до моменту ухвалення на користь позивача судового рішення є правомірними, а тому обов’язок з виплати перерахованої пенсії позивачеві виник у відповідача лише з часу, коли суд видав виконавчий документ. Крім того, вказуючи на юрисдикцію адміністративного суду щодо розгляду цього спору, відповідач зазначив, що він суб’єкт владних повноважень, а тому спір є публічно-правовим.

Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що позивач заявив про відшкодування шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір, справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, а тому адміністративний суд не має повноважень щодо вирішення  такого спору.

Велика Палата Верховного Суду також визнала необґрунтованими твердження відповідача про те, що він має обов’язок виплачувати перераховану пенсію лише з часу, коли суд видав відповідний виконавчий документ, оскільки обов’язки нараховувати, перераховувати та виплачувати пенсію відповідач має відповідно до пенсійного законодавства. З рішення суду ці обов’язки не виникають.

Визнання судом неправомірними дій відповідача у проведенні перерахунку позивачеві пенсії та зобов’язання відповідача провести такий перерахунок підтверджують факт неналежного виконання зазначених обов’язків у минулому. Отже, немає жодних підстав вважати, що до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням відповідач діє правомірно та не допускає прострочення виконання зобов’язання.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №676/1557/16-ц (провадження №14-197цс19) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата винесла постанову на виконання рішення ЄСПЛ щодо довічно засудженого.