Практика ЄСПЛ щодо конфіскації незадекларованих коштів на митному контролі

Фізична особа може ввозити в Україну та вивозити за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Якщо ж сума готівкової валюти і банківських металів дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, то необхідне письмове декларування митному органу в повному обсязі.

Зазначені положення регламентуються Постановою НБУ «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» від 02.01.2019 №3, якою визначено порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських металів.

Цікавою з правової точки зору є справа ЄСПЛ «Садоха проти України».

Маємо наступну фабулу: Васіл Садоха, громадянин Чехії, 22 липня 2011 року летів з аеропорту «Київ» (Жуляни) до Польщі. У ручній поклажі Садоха перевозив 31 тис. євро. Під час проходу через «зелений коридор» його ручну поклажу було проскановано та виявлено незадекларовану валюту. Уповноваженими особами Державної митної служби України було складено протокол, в якому зазначено, що Васіл Садоха порушив вимоги статей 339 та 340 Митного кодексу України. Працівник митниці вилучив 31 000 євро як предмет правопорушення, дозволивши заявнику залишити 10 000 євро.

Не погоджуючись з діями української митниці, громадянин Чехії подав позов до суду. При розгляді справи в районному суді захисник позивача визнав, що під час виїзду з України Садоха не задекларував митному органу гроші, проте пояснив, що заявник не зробив цього, оскільки не знав, яку суму повинен був декларувати, а яку суму дозволялося перевозити незадекларованою.

Натомість районний суд встановив, що протокол про порушення митних правил був достатнім доказом правопорушення, та ухвалив постанову про конфіскацію суми у розмірі 31 000 євро.

Митний кодекс України встановлює: якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і заходам офіційного контролю, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, орган доходів і зборів має право провести огляд, а в разі необхідності — і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

Апеляційна інстанція погодилася з рішенням районного суду та залишила без уваги аргументи Садохи щодо неналежного вивчення питання відсутності наміру вчинити правопорушення, законного походження коштів, інформацію про особу заявника, зокрема, відсутність судимостей та притягнень до адмінвідповідальності, його фінансовий стан. На думку апелянта, районний суд наклав найбільш суворе стягнення, обмеживши своє обґрунтування загальними фразами без наведення будь-яких відповідних деталей. Васіл Садоха просив змінити стягнення у вигляді конфіскації на штраф.

Кожен, хто перетинає український кордон, зобов’язаний ознайомитись із відповідними митними правилами перед перетином кордону. Заявник жодним чином не був обмежений у цьому. Крім того, апеляційний суд зазначив: «Не задекларувавши значну суму коштів, громадянин Чехії вчинив грубе порушення митних правил, що завдало істотної шкоди зовнішньоекономічним інтересам і безпеці України та посягнуло на основні положення митного регулювання».

Не погоджуючись з висновками національних судів, Садоха звернувся до ЄСПЛ. Заявник продовжував стверджувати, що конфіскація отриманих законним шляхом коштів була надмірним і непропорційним заходом, а його особисто не було належним чином викликано у судові засідання.

ЄСПЛ визначив, що захід у вигляді конфіскації, навіть якщо він передбачає позбавлення власності, підпадає під сферу дії другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод, яким Договірним державам дозволяється здійснювати контроль за користуванням майном для забезпечення сплати податків (рішення у справі «Габріч проти Хорватії» (Gabrić v. Croatia).

Держави відповідно до міжнародного права мають обов’язок та законний інтерес вживати заходи контролю за рухом готівки через свої кордони, оскільки великі обсяги готівки можуть використовуватися для відмивання грошей, обігу наркотичних засобів, фінансування тероризму або організованої злочинності, ухилення від сплати податків або вчинення інших серйозних фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, що застосовується до будь-якої особи, яка перетинає державний кордон, запобігає незаконному ввезенню та вивезенню готівки з країни, а конфіскація внаслідок недекларування готівки митним органам є частиною загальної системи регулювання, створеної для боротьби з цими злочинами.

Сума, отримана громадянином Чехії внаслідок укладення договору позики, була для нього значною. Як зазначив ЄСПЛ, немає жодних доказів, що Садоха міг завдати якоїсь серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати мита чи інших зборів і не завдав державі будь-якої іншої матеріальної шкоди. Твердження, висловлене апеляційним судом про те, що дії заявника завдали «істотної шкоди зовнішньоекономічним інтересам і безпеці України», є нечітким, загальним та непідтвердженим.

Тому, на думку Суду, стягнення у вигляді конфіскації не було направлено на відшкодування матеріальної шкоди, оскільки держава не зазнала жодних втрат внаслідок недекларування заявником коштів, а було стримувальним та каральним за своїм призначенням.

Таким чином, ЄСПЛ зазначив, що конфіскація незадекларованих коштів у повному обсязі поклала індивідуальний і надмірний тягар на заявника та була непропорційною вчиненому правопорушенню (рішення у справі «Ісмайлов проти Росії»).

Однак, відповідно до практики ЄСПЛ, непропорційний характер накладеного на заявника стягнення не означає, що він не повинен був нести жодної відповідальності за вчинене ним порушення національного законодавства.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про реалізацію рішень ЄСПЛ щодо зобов’язань України виплатити грошові відшкодування.

Крім того, ми писали про позицію ЄСПЛ щодо призначення суддів із порушенням процедури добору.