Призначення суддів із порушенням процедури добору: позиція ЄСПЛ

Розгляд справи та винесення рішення суддею, якого було призначено з порушенням встановленої законом процедури, порушує гарантії справедливого суду, визначені ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Гудмундур Андрі Астрадсон проти Ісландії» (заява №26374/18), передає ресурс «Практика ЄСПЛ. Український акцент».

За результатами конкурсної процедури відбору суддів до новоутвореного апеляційного суду визначений законом орган — комітет з оцінки — подав до міністерства юстиції список з п’ятнадцяти кандидатів, які набрали найбільше балів.

Але міністр юстиції вніс до парламенту інший список. До якого увійшли перші 11 кандидатів. Ще чотири були внесені міністром з переліку кандидатів, що брали участь у відборі, втім посіли місця з 17 по 30 підсумкового рейтингу. Саме цих кандидатів підтримав парламент Ісландії, а президент затвердив призначення їх на посади суддів.

Двоє кандидатів, які були рекомендовані комітетом, але «випали» з фінального списку, оскаржили в суді законність процедури добору, втім безуспішно — верховний суд зазначив, що не було підстав сумніватися в незалежності та неупередженості обраних суддів. Водночас ВС звернув увагу, що міністр юстиції порушив процедуру, через що голосування в парламенті також не відповідало вимогам закону. Через це ВС констатував, що обом скаржникам було заподіяно шкоду їх честі, гідності та діловій репутації, а тому присудив приблизно 7,5 тис. євро компенсації моральної шкоди.

Гудмундур Андрі Астрадсон, справу якого розглядав новий апеляційний суд, заявив відвід одному із суддів, якого під час процедури призначення не було у первинному списку кандидатів, сформованому комітетом з оцінки, але якого вніс до парламенту міністр юстиції. Чоловік клопотав про відвід судді саме на підставі порушення процедури призначення, проте його клопотання було відхилене. Винесене апеляційним судом рішення він також оскаржив до верховного суду, стверджуючи, що було порушено його право на «суд, встановлений законом», втім і вища інстанція не сприйняла цього аргументу.

Тоді він звернувся до Європейського суду з прав людини.

У Страсбурзі констатували, що процедура, за якою у справі заявника була призначена суддя, містила кричущі порушення норм закону. У даному випадку виконавча влада мала невиправданий та непередбачений національним законодавством розсуд щодо вибору чотирьох суддів до нового апеляційного суду, що поєднувалося з недотриманням парламентом процедури, яка б мала забезпечити належний баланс між виконавчою та законодавчою гілками влади у процесі призначення суддів.

Таким чином, цей процес знижував впевненість довіру громадськості до судової влади, що є необхідним у демократичному суспільстві, а тому суперечив самій суті принципу верховенства права в цій частині — здійснення правосуддя судом, встановленим законом.

ЄСПЛ підкреслив, що протилежний висновок щодо фактів цієї справи був би рівнозначним позбавленню гарантії, що передбачена ч. 1 ст. 6 Конвенції, змістовного захисту. Тому суд дійшов висновку, що в цій справі було порушено ч. 1 статті 6 Конвенції.

З текстом рішення ЄСПЛ у справі «Гудмундур Андрі Астрадсон проти Ісландії» (заява №26374/18) у перекладі Олександра Дроздова, Віктора Янишена, Олени Дроздової, Яни Токар та Богдана Трофімова можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ визначив критерії для відмежування провокації від допустимих дій правоохоронців.