За вироком районного суду у справі № 569/17036/18 обвинуваченого було засуджено до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки та звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. При цьому суд постановив стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 34 421 грн та 500 000 грн відповідно; на користь держави — 5344,20 грн судового збору.
Апеляційний суд своєю ухвалою залишив вирок місцевого суду без змін.
Засуджений звернувся до касаційного суду та просив змінити постановлені щодо нього вирок та ухвалу в частинах, які стосуються цивільного позову та судового збору.
У частині скарги, що стосується судового збору, він зазначив, що місцевий суд неправомірно всупереч приписам ст. 374 КПК, пунктам 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» стягнув із нього на користь держави збір, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою допущені порушення та не усунув їх.
Висновок ВС
Колегія суддів об'єднаної палати вважає помилковою позицію судів нижчих інстанцій про обов'язковість стягнення із засудженого судового збору.
Згідно зі ст. 1 Закону № 3674-VI судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з: 1) судового збору; 2) витрат, пов'язаних з розглядом справи (по суті, це і є процесуальні витрати). Отже, поняття «судові витрати» більш широке, ніж «процесуальні витрати».
Водночас у главі 8 КПК чітко врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Вичерпний перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК. Зокрема, законодавець визначив такі види процесуальних витрат, які складаються: з витрат на правову допомогу; з витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; з витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; з витрат, пов'язаних зі зберіганням і пересиланням речей і документів. Отже, судовий збір до вказаних витрат не належить. Більш того, відповідно до ст. 119 КПК у певному випадку, передбаченому цією статтею, суд вправі звільнити обвинуваченого від сплати навіть визначених у законі процесуальних витрат.
При вирішенні цивільного позову в межах кримінального провадження та стягнення з винної особи коштів у рахунок відшкодування завданої злочином шкоди необхідно мати на увазі, що статус особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність, насамперед пов'язаний зі статусом обвинуваченого, якому має бути гарантовано додержання закріпленої у статтях 7, 9 КПК засади законності, та положеннях глави 8 цього Кодексу. Тому, з огляду на зміст наведених норм процесуального права, застосування ч. 3 ст. 88 ЦПК та Закону № 3674-VI і стягнення за вироком із засудженого судового збору суперечить ч. 5 ст. 128, статтям 2, 7, 9, 118, 119, 370 цього Кодексу в їх взаємозв'язку. Така позиція узгоджується з тим, що при оскарженні в апеляційному чи касаційному порядку судових рішень у частині цивільного позову, постановлених у кримінальному провадженні, засуджений, який несе цивільну відповідальність, не сплачує жодних судових витрат, на відміну від цивільного судочинства.
При вирішенні у межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого, який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 КПК завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ст. 128, статей 118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених указаним Кодексом.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду скасувала вирок у частині стягнення із засудженого на користь держави судового збору.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» вже писала про висновок КГС ВС щодо печатки як засобу ідентифікації особи у здійсненні правовідносин.
Також ми писали про те, чи можна оскаржити рішення щодо довічної дискваліфікації спортивного судді.