Відмова в реєстрації податкової накладної: рішення ВС

Фермерське господарство звернулося до суду до позовом до Головного управління ДФС, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язати податковий орган зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися з протиправності відмови в реєстрації податкових накладних позивача, оскільки здійснення позивачем господарських операцій, відображених у спірних податкових накладних, підтверджено належними, достатніми і допустимими доказами.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач зареєстрований як юридична особа, його основним видом діяльності є « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур». Між ФГ та ТОВ укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є продаж у власність покупця зернових та олійних культур з наступним їх прийняттям та оплатою покупцем.

При здійсненні операції з продажу за умовами договору, позивач склав податкову накладну яка була надіслана для реєстрації в ЄРПН. Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що реєстрація податкової накладної  зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки вказана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567, за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:1201, та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Позивачем  було надіслано відповідачу письмове пояснення щодо господарської операції за вищевказаною податковою накладною та копії документів, які підтверджують реальність здійснення такої господарської операції. Комісією контролюйочого органу, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від в ЄРПН з підстави ненадання платником податку копій документів, а саме, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції чинній на момент подання податкової накладної для реєстрації)

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у квитанції про реєстрацію податкової накладної податковий орган не зазначив, яким саме критеріям оцінки ступеня ризиків відповідають останні, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Натомість платником податків було надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Суд зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Прийняття протиправного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії.

Тож, подання платником податків одних і тих же платіжних доручень до різних податкових накладних не може свідчити про нереальність господарських операцій за цими податковими накладними, оскільки суми грошових коштів у таких платіжних дорученнях включають загальні суми сплачених коштів контрагента ТОВ на адресу отримувача позивача.

Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що подані позивачем до суду документи підтверджують реальність здійсненої господарської операції, а тому відсутні підстави для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З рішенням по справі № 140/2160/18 можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, які обставини не можуть бути підставою пропуску строку звернення до суду.