Незаконне збагачення: голова КСУ Станіслав Шевчук виклав окрему думку

Як відомо, 26 лютого 2019 року Конституційний Суд України рішенням у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції ст. 368-2 Кримінального кодексу України про незаконне збагачення визнав її такою, що не відповідає Конституції України.         

Прийняте рішення можна сміливо назвати справжнім «хедлайнером» серед рішень КСУ за останній час. Активне громадське обговорення, гостра реакція преси, численні заяви парламентарів і, як результат — тринадцять внесених на розгляд Верховної Ради законопроектів.

Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук на своїй сторінці у Facebook оприлюднив посилання на текст своєї окремої думки стосовно вказаного рішення з коментарем:

«Моя окрема думка. Лише два моменти хочу додати. По-перше, коли посилаються на досвід Литви та Молдови, треба дивитися, як формулюється норма. Там все зроблено коректно, а КС Молдови ще у 2011 році розтлумачив, що попереднє формулювання статті не відповідає Конституції (суддя-доповідач Александру Тенасе). По друге, ст. 20 Конвенцї ООН спеціально прив’язується до національної Конституції, начебто промовляючи, що зробіть, будь ласка, згідно з Основним Законом. На який у нас, на жаль, політики ніколи не звертають уваги».

Додаткові аргументи

С. Шевчук у окремій думці виклав додаткову аргументацію стосовно того, чому все ж ст. 368-2 КК є, на його думку, неконституційною.

Очевидні дефекти цієї статті Кримінального кодексу, на думку голови КСУ, не обмежені тими аспектами, що були зазначені в рішенні більшістю суддів. Вони призводять до порушення й інших конституційних норм та принципів, що загрожує реалізації антикорупційної політики на підставі та в межах Конституції України. Суд, у свою чергу, не міг і не повинен був виправляти такі дефекти у процесі конституційного контролю, адже вони були закладені ще на етапі підготовки та розгляду Верховною Радою України змін до ст. 368-2 КК.

Окрему увагу С. Шевчук приділив саме міжнародному досвіду притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Дослідивши практику інших країн світу, можна зазначити, що захід запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення не є панацеєю від корупції.

Відсутність консенсусу в цьому питані також підтверджується вказаними мІжнародно-правовими документами: у ст. 20 Конвенції ООН проти корупції 2003 року І ст. 9 Міжамериканської конвенції проти корупції 1996 року зазначено, що за умови дотримання своєї конституції та  основоположних принципів своєї правової системи держави можуть визнати умисне незаконне збагачення як злочин, водночас згідно зі ст. 8 Конвенції Африканського союзу про недопущення корупції та боротьбу з нею 2003 року така криміналізація можлива за умови дотримання «положень внутрішнього права».

Окрім усього, на думку С. Шевчука, ст. 368-2 КК була просто неефективна та така, що не дозволяла реально притягнути чиновників до відповідальності. Як гострий приклад він наводить те, що за 4 роки існування такої норми жодного чиновника притягнуто до відповідальності не було.

«Проблема полягає в тому, що формулювання ст. 368-2 Кримінального кодексу не дозволяє притягнути чиновників до відповідальності у випадку, коли їхні активи та витрати явно перевищують офіційні доходи. Замість того, щоб охопити всі випадки набуття речових прав на активи, законодавець, по суті, встановив кримінальну відповідальність лише за один вид незаконного збагачення за критерієм відсутності доказів щодо законності підстав набуття активів у значному розмірі у власність», — зазначає Станіслав Шевчук.

Саме через це суд і дійшов висновку, що ст. 368-2 КК не відповідає вимогам чіткості, точності й однозначності, тому суперечить юридичній  визначеності як складовій принципу верховенства права. За словами голови КСУ, суд просто не мав іншого вибору, окрім як винести таке рішення.

Також стю 368-2 КК було сформульована таким чином, що доведення могло лягти саме на сторону захисту, що могло в подальшому  призвести до невизначеності усього складу злочину незаконного збагачення.

Рекомендації для законодавців

Наприкінці Голова КСУ надав можновладцям рекомендації стосовно майбутнього прийняття статті про незаконне збагачення, а саме критеріїв, що їх парламентарі мають дотримуватися при формулюванні самого поняття «злочин незаконного збагачення».

Зокрема, для того, щоб у майбутньому закон працював у бік антикорупційної політики, треба уникати так званої «презумпції винуватості», а саме покладання на особу обов’язку доводити свою невинуватість, вимоги від сторони обвинувачення доказів підтвердження законності набуття майна, а також можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності лише на підставі відсутності підтвердження доказами законності підстав набуття активів.

Також рекомендовано звернути увагу, на те, що:

• незаконне збагачення має охоплювати всі речові права, які можуть набувати особи;
• злочин незаконного збагачення повинен мати характер продовжуваного;
• формулювання має чітко визначати умисність цього злочину.

За словами С. Шевчука, оприлюднення його окремої думки має за мету більш детальне роз'яснення питань, які порушені у рішенні та є важливими для розуміння конституційних принципів верховенства права та презумпції невинуватості.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета»  розповідала, чому народні обранці зволікають із розглядом законопроектів про незаконне збагачення.

Також ми проводили детальний аналіз законопроекту Петра Порошенка про незаконне збагачення та його можливих альтернатив.