Впродовж цього року Велика Палата Верховного Суду розглянула по суті 70 заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами. Тільки 9 таких заяв були задоволені повністю, 5 – частково, у 40 було відмовлено, а у 16 випадках – закрито провадження.
Про це повідомив суддя Великої Палати ВС Дмитро Гудима під час свого виступу на конференції «Роль Верховного Суду в забезпеченні прав і свобод людини».
«Таке співвідношення має об’єктивне підґрунтя у законодавстві. На жаль, закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» потребує вдосконалення. Йдеться, зокрема, про норму, яка зобов’язує офіс Уповноваженого у справах ЄСПЛ інформувати всіх заявників, на користь яких ухвалене рішення, про існування можливості перегляду рішень у їх справах на національному рівні. Це спричинило вал звернень, зокрема, у справі «Бурмич проти України». Велика Палата у жодному разі не могла задовольнити такі заяви», - підкреслив Д.Гудима.
Причина тому – неможливість переглянути рішення національних судів, які і так були ухвалені на користь заявників. До того ж, рішення у справі «Бурмич проти України», яким було виключено з реєстру 12148 звернень заявників, передбачає, що держава впродовж двох років з дня його ухвалення повинна вжити заходи загального характеру для того аби всі рішення, ухвалені на національному рівні, були виконані.
Згідно із чинним законодавством, Верховний Суд зобов’язаний відкрити провадження за заявою, яка відповідає формальним вимогам, навіть наперед знаючи, що відповідно до змісту рішення ЄСПЛ, рішення, ухвалені на національному рівні, не зможуть бути переглянуті.
«Удосконалення потребують ті процесуальні механізми, які можуть давати надію людям на те, що Верховний Суд ухвалить рішення на їхню користь. На жаль, ця надія розвіюється постановою про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення, бо тільки в результаті судового засідання людина з’ясовує, що ніяких подальших перспектив вона не має», - пояснив суддя.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що 16 жовтня Велика Палата розглянула справу, яка стосується виконання рішення ЄСПЛ у справі «Лазоріва проти України».
«Подружжя вирішило всиновити хлопчика, у якого, як виявилося, є рідна тітка. Після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення про можливість усиновлення дитини, тітка подала апеляційну скаргу, оскільки у неї з‘явився намір стати опікуном свого племінника. Втім суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження. Європейський суд з прав людини вказав на порушення Конвенції, оскільки українські суди не пояснили, чому всиновлення краще відповідає інтересам дитини аніж опіка. Цю ситуацію Велика Палата вирішила виправити шляхом направлення справи на новий розгляд до суду другої інстанції», - зазначив Д.Гудима.
Разом з тим, на думку трьох суддів ВП ВС – Олени Кібенко, Всеволода Князєва та Олександри Яновської такий захід індивідуального характеру навряд чи узгоджується із метою забезпечення найкращих інтересів дитини.
«У цій справі питання забезпечення балансу інтересів з точки зору захисту прав дітей повинно бути пріоритетним. Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце проживання, місце навчання, психологічний стан дитини тощо.
Скасування рішення про усиновлення малолітнього призводить до скасування юридичної підстави його проживання з усиновителями, яких, можливо, і дитина, і оточуючі сприймають як батьків дитини. Можливий подальший тривалий розгляд справи може призвести до фактичного розлучення малолітнього зі своєю сім'єю.
Такий розвиток подій, на нашу думку, призведе до вкрай негативних психологічних наслідків для малолітнього, і ніяк не відповідає його «найкращим інтересам», — зазначають судді у спільній окремій думці.
У ще одній справі - «Шестопалова проти України» заявниця – працівниця органу місцевого самоврядування, яка у судовому порядку намагалася відновити свої трудові права, не знайшла захисту в національних судах через наявність юрисдикційного конфлікту.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в порядку адміністративного судочинства, закрив провадження, вказавши, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства. І Вищий адміністративний суд це рішення свого часу підтримав.
ЄСПЛ, в свою чергу, визнав, що має місце порушення вимог ст.6 Конвенції, дійшовши висновку, що заявниця фактично була позбавлена права на доступ до правосуддя.
«Розуміючи проблему цієї ситуації, ВП ВС скасувала рішення, які стали перешкодою для розгляду справи, і в такий спосіб вжила заходів з метою відновлення становища заявниці, яке мало місце до порушення її права – вона зможе знайти захист в судах. Велика Палата дійшла висновку, що всі справи, пов’язані з проходженням публічної служби, повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Загалом, в ситуаціях юрисдикційних конфліктів ВП ВС розвинула таку практику: для того, аби в майбутньому не виникало таких спорів як у справі «Шестопалова проти України», неможна чинити людям перешкоди у доступі до правосуддя, закриваючи провадження і знову скеровуючи справу у той суд, який відмовився її розглядати», - підсумував Д.Гудима.
Нагадаємо також, що «Судово-юридична газета» писала про перегляд Великою Палатою справ на підставі рішень ЄСПЛ у справах «Шабельник проти України» та «Садов’як проти України».
Крім того, раніше Дмитро Гудима висловив свій погляд на спірні питання, що стосуються інституту окремої думки.