Верховний Суд підтримав позицію Східного апеляційного господарського суду по справі №922/1317/22 щодо визначення підстави істотності допущеного порушення договору оренди землі в умовах воєнного стану. Про це повідомляється на сайті Східного апеляційного господарського суду.
Деталі справи
Рішенням Господарського суду Харківської області у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Міської ради до Приватної фірми про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовлено повністю з посиланням на положення статей 261, 525, 526, 629, 651, 792 ЦК України, статей 96, 141, 143 ЗК України, статті 193 ГК України, статей 13, 15, 31, 32, 34 Закону України № 161-XIV, статей 73-76, 86 ГПК України та з огляду на те, що:
1) підставою для розірвання договору оренди від 21.04.2006 не може слугувати та обставина, що будівельні роботи не були розпочаті, оскільки нецільовим використанням земельної ділянки є її використання з іншою метою, ніж та, що встановлена договором;
2) у 2020 році міськрада вже зверталася з позовом до Приватної фірми про розірвання договору оренди від 21.04.2006 з підстав самовільного розміщення на земельній ділянці тимчасової споруди, використання Фірмою наданої в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням та недотримання Орендарем строку будівництва (до 31.12.2016), визначеного додатковою угодою від 20.02.2015. Рішенням господарського суду у вказаній інший справі в задоволенні позову Міськради було відмовлено зокрема з тих підстав, що нездійснення відповідачем будівництва об`єкту нерухомості на спірній земельній ділянці підставою для розірвання договору оренди землі вважатися не може, оскільки, по-перше, пункт 7 договору оренді землі передбачає можливість розірвання договору оренди внаслідок нездачі об`єктів в експлуатацію саме в строки, встановлені рішенням міськради, тобто до 06.03.2008, проте оформлена додатковими угодами зміна строків будівництва без внесення відповідних змін до пункту 7 договору оренди землі унеможливлює кваліфікацію факту нездійснення будівництва як порушення цього пункту договору. По-друге, нездійснення будівництва Фірмою не може також розглядатися як порушення підпункту "а" пункту 31 договору оренди від 21.04.2006, оскільки строки оренди спірної земельної ділянки (до 06.03.2056) не спливли, а з 01.01.2018 відповідачем сплачується орендна плата у збільшеному (як після будівництва) розмірі. По-третє, безпосереднє зволікання (незалежно від обґрунтованості причин) зі здійсненням відповідачем будівництва ніяким чином не зачіпає майнових інтересів Орендодавця в межах спірних відносин, що в розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України та статті 32 Закону України №161-XIV зумовлює відсутність підстав для розірвання договору №140667100114;
3) орендна плата за користування земельними ділянками є одним із основних видів доходів бюджету територіальної громади, Фірма є платником орендної плати за земельну ділянку, нею сплачено орендної плати за землю з юридичних осіб за 2019-2022 роки, тому розірвання договору оренди від 21.04.2006 призведе до зменшення надходження коштів до бюджету територіальної громади.
Постановою Східного апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду залишено без змін, з урахуванням таких мотивів, які були підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 30 травня 2023 року у справі №922/1317/22 можна ознайомитися за посиланням.