Чи прозора американська модель відбору суддів Верховного Суду?

Не так давно в Мережі з'явилася заява Посольства США в Києві про те, що є певні сумніви в доброчесність окремих фіналістів конкурсу до Верховного Суду.

«Ряд сильних кандидатів потрапили до складу Верховного Суду, але все ж доброчесність багатьох із них викликає сумніви… Вища рада правосуддя повинна окремо розглянути кожну кандидатуру», — йдеться в повідомленні посольства, опублікованому 31 липня вранці в Твіттер.

Разом з тим варто розібратися, чи так прозора процедура відбору кандидатів до Верховного Суду США.

Модель участі громадськості у відборі суддів в США одні експерти називають демократичною, інші — занадто політизованою.

Так, в США можна зустріти різні системи заняття посади судді: вибори населенням на партійній основі (тобто кандидатів на посаду судді висувають політичні партії) — у 8 штатах; непартійні вибори населенням — в 13 штатах; призначення губернатором або законодавчим органом з подальшим підтвердженням населенням на виборах — в 17 штатах; призначення губернатором або законодавчим органом без подальшого підтвердження населенням — в 12 штатах.

Федеральні судді (включаючи голову Верховного Суду) призначаються президентом за згодою Сенату.

Відповідно до ст. 2 Конституції США тільки два інститути забезпечують відбір і призначення суддів ВС: президент проводить номінацію кандидата, а Сенат призначає на посаду. Нагадаємо, що Сенат — це одна з двох палат Конгресу США, так звана верхня палата. Таким чином, в процедурі беруть участь два політичних інститути.

Крім того, на практиці участь в цьому процесі беруть також:

• генеральний аторней (генеральний прокурор) проводить відбір кандидатів і їх попередню оцінку;
• Комітет з питань правосуддя Сенату забезпечує аналіз поданої кандидатури;
• ФБР проводить оцінку доброчесності та репутації кандидата;
• Комітет по федеральному судочинства Американської асоціації юристів (АВА) проводить оцінку професіоналізму та кваліфікації кандидата.

При цьому частина інститутів залишається в тіні, оскільки на всіх стадіях відбору проходять консультації, зокрема, політичні консультації перед проведенням номінації.

Американські фахівці відпрацювали критерії судді, до яких віднесли: неупередженість при вирішенні справи; хороші теоретичні знання і певний досвід практичної (юридичної) діяльності; здатність думати і писати ясно, логічно; велику особисту чесність, гарне фізичне здоров'я і розумовий розвиток; судовий характер (врівноваженість, уважність, комунікабельність, терплячість), здатність раціонально використовувати судову владу. Для прийняття виваженого рішення, на думку багатьох в США, потрібно не тільки професійний, але й життєвий досвід.

При цьому вимоги до судді не закріплені в нормативних актах. Не існує і переваги для претендентів з судовим досвідом. Наприклад, у 2010 році суддею ВС США була призначена Елена Кейган, яка не мала суддівського досвіду і до затвердження на посаді займала пост генерального солісітора США (заступника генерального прокурора США, 2009-2010).

Втім, процедура дозволяє громадськості не тільки отримувати інформацію про сам процес, а й впливати на нього. Вплив відбувається через формування певних суспільних відносин, позицій і оцінок ЗМІ, з якими не можуть не рахуватися ні члени Комітету з питань правосуддя Сенату, ні сенатори в цілому при остаточному голосуванні.

Трапляється, коли звертається увага і на певні проблеми в професійному та особистому житті кандидатів, а також мають місце ідеологічні розбіжності під час обговорення в Сенаті.

В цілому, американська практика йде по шляху підбору суддів з середовища досвідчених практикуючих юристів. Важливе значення має і характер кандидата на посаду судді. У п. 21 Кодексу поведінки суддів США зазначено: «Правосуддя не повинно здійснюватися особами, які за своїм характером несумісні з цією посадою».