Верховний Суд висловився щодо відмови від військової служби через релігійні переконання: обов’язок захисту України покладається на всіх громадян, незалежно від віросповідання

Як раніше писала «Судово-юридична газета», Венеційська комісія 18 березня 2025 року опублікувала висновок за запитом в. о. голови Конституційного Суду України щодо альтернативної служби. Венеційська комісія вважає, що сама природа відмови від військової служби за переконаннями передбачає, що вона не може бути повністю виключена навіть у воєнний час, хоча держави мають обмежену свободу розсуду, особливо в умовах загальної мобілізації.

Однак Венеційська комісія підкреслила, що за жодних обставин відмовник за переконаннями не може бути змушений носити або використовувати зброю, навіть для самооборони країни.

Разом з тим, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду за результатом розгляду справи 573/406/24 вказав, що перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов’язку всіма громадянами України, в тому числі й Свідками Єгови (колегія у складі суддів Наталії Антонюк, Надії Стефанів та Станіслава Голубицького).

У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали військовозобов’язаного винуватим у тому, що він після отримання повістки без поважних причин не прибув до ТЦК для проходження військової служби у військовій частині.

Обвинуваченого засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У касаційній скарзі захисник вказує, що неприбуття його підзахисного до військкомату було пов’язане з його належністю до релігійного об’єднання Свідків Єгови, віровчення яких не дозволяє виконувати будь-яку військову службу, а тому через його глибокі релігійні переконання кримінальна відповідальність виключається.

Залишаючи без зміни рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що Україна запровадила альтернативи військовій службі в мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте у воєнний час, під час мобілізації і оборонної війни обов’язок захисту України, яка зазнала агресивного нападу з боку Російської Федерації, покладається на всіх громадян України незалежно від їхнього віросповідання.

У час, коли Україна здійснює самооборону, коли існування самої держави є під загрозою, кожен громадянин України повинен усвідомлювати необхідність пошуку балансу між потребами держави й інтересами громадянина. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необхідність врахування «особливої суспільної потреби» і «пропорційно переслідуваної законної мети» у випадках, пов’язаних з необхідністю виконання певного обов’язку і свободою віросповідання.

Верховний Суд вважає, що існування особливої суспільної потреби є очевидним, оскільки Україна веде оборонну війну, а не агресивну, Україна зазнала нападу з боку держави, яка є значно більшою за площею і кількістю населення, лінія активних бойових дій і лінія кордону, з боку якого може відбутися потенційний напад противника, вимірюється тисячами кілометрів.

ВС не вдається до аналізу рішень ЄСПЛ в контексті відмови від військової служби через релігійні переконання, оскільки жодне з рішень цього Суду не стосувалося оцінки дій держави і громадянина в контексті такої масштабної війни, яка ведеться проти України, з урахуванням ресурсів обох держав, характеру нападів, кількості обстрілів, кількості порушень норм міжнародного гуманітарного права та кількості вчинюваних державою-агресором воєнних злочинів, у тому числі проти жінок і дітей.

В Україні було оголошено загальну мобілізацію всіх військовозобов’язаних осіб, тобто йдеться не про військову службу за призовом, яка має місце в мирний час (як у справах ЄСПЛ), а про військову службу за мобілізацією для відсічі ворожій збройній агресії.

На переконання Суду, перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов’язку всіма громадянами України, в тому числі й Свідками Єгови.

Зазначимо, що у звіті Уповноваженого Верховної Ради, який 1 травня затвердив парламент, йдеться про те, що зросла кількість звернень від громадян та релігійних громад України, зокрема з інших країн щодо сприяння у забезпеченні гарантованого статтею 35 Конституції України та міжнародними договорами права їх вірян на заміну військової служби альтернативною (невійськовою) службою.

«Зазначена ситуація потребує нагального законодавчого розв’язання шляхом внесення змін до чинної редакції Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», з метою закріплення в ньому права громадян на альтернативну службу під час дії воєнного стану.

Залишення міністерствами та відомствами неодноразових звернень Уповноваженого та доручень Уряду з цього питання протягом 2023 року без належного реагування стало підставою чергового звернення Уповноваженого до Кабінету Міністрів.

Відповідно до резолютивної частини Протоколу робочої наради під головуванням Секретаря РНБО України щодо виконання завдань, визначених Президентом України з питань державно-церковних відносин від 26.07.2024 року, Державній службі України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) доручено спільно з представниками відповідних міністерств та центральних органів виконавчої влади утворити міжвідомчу робочу групу, яка має підготувати та внести в установленому порядку законопроєкт про альтернативну (невійськову) службу в новій редакції», йдеться у звіті Омбудсмена.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.