Верховний Суд пояснив, що застосування судом принципу jura novit curia – «суд знає закони» – не є безмежним, і при власній перекваліфікації позову суд може порушити право на справедливий суд

Застосування судом принципу jura novit curia («суд знає закони») не є безмежним. Принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов’язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача; з іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін, яких не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації. На це вказав Верховний Суд у постанові від 4 вересня 2024 року по справі №278/2111/23.

Обставини справи

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу представника позивача у справі за позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, зобов’язання вчинити дії.

Суди встановили, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем було укладено кредитний договір з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Рішенням районного суду від 26 травня 2016 року у справі №278/467/16 стягнуто з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором. Зобов’язання за кредитним договором, визначені зазначеним рішенням (справа № 278/467/16-ц), позивач виконав у повному обсязі. Згідно з випискою по рахунку та розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається наявність у позивача заборгованості перед банком.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, бо вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не пред’являв позовних вимог про припинення зобов’язання.

Пред’явлені позивачем позовні вимоги про визнання дій банку щодо нарахування кредитної заборгованості неправомірними та скасування заборгованості не відповідають критерію ефективності способу захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту є саме визнання припиненими зобов’язань перед банком за кредитним договором внаслідок їх повного виконання, як превентивний спосіб захисту, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов’язки за кредитним договором та діяти, не порушуючи їх.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи справу, Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду та звернув увагу на таке.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia («суд знає закони»), який суд першої інстанції по суті застосував, хоча і не пославшись на нього.

Застосування судом цього принципу полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з’ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Пред’являючи позов, позивач просила:

а) визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування кредитної заборгованості;

б) зобов’язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати (списати) заборгованість;

в) розірвати кредитний договір.

Обґрунтовувала свої позовні вимоги виключно неправомірністю дій банку щодо нарахування їй кредитної заборгованості, оскільки кредит погашено, виконавши на вимогу державного виконавця відповідне рішення суду. Просила списати кредитну заборгованість та розірвати кредитний договір.

Верховний Суд зазначив, що принцип jura novit curia («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.

Застосування судом принципу jura novit curia («суд знає закони») не є безмежним.

Отже, принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов’язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача.

З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін, яких не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Як позивач, так і відповідач не надавали пояснень та доказів щодо припинення кредитних зобов’язань. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, а пред’явлені позивачем позовні вимоги не відповідають критерію ефективності способу захисту порушеного права.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.