Порядок визначення розміру доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення – позиція Верховного Суду

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмови Управління щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов’язання нарахувати таке підвищення до пенсії та виплатити його з урахуванням раніше виплачених сум.

Звертаючись з позовом до Управління, позивач не погодився з відмовою Управління у підвищенні йому пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яке обґрунтувало цю відмову з посиланням на частину другу статті 39 Закону №796-ХІІ, що не передбачає та не дає право на нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Позивач вважає, що є непрацюючим пенсіонером та проживає на території віднесеної до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому має право на нарахування та виплату доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, однак таку виплату відповідач не здійснює, що призводить до порушення його конституційних прав та обмеження права на соціальний захист.

Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, вказавши, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом України від 4 лютого 2016 року № 987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також суди вказали, що за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Верховний Суд погодився із такими висновками судів попередніх інстанцій, залишив касаційну скаргу Управління без задоволення, а судові рішення – без змін.

На переконання Верховного Суду, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме – факт проживання позивача з 23 серпня 1989 року і по теперішній час на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, наявність у нього статусу непрацюючого та отримання пенсії за віком, є підставою для нарахування та виплати йому підвищення до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ.

Крім того, Суд, з урахуванням наявної судової практики, наголосив, що не може бути єдиною підставою для відмови уповноваженим органом у виплаті вказаної доплати лише факт відсутності у особи посвідчення, що підтверджує статус постраждалого від внаслідок Чорнобильської катастрофи, за умови наявності у особи підтвердженого статусу непрацюючого пенсіонера, встановленого судами, на підставі належних доказів (копія паспорта особи з відміткою про зареєстроване місце проживання чи відповідна довідка органу місцевого самоврядування тощо), місця проживання непрацюючого пенсіонера, яке має бути віднесено до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 106 "Про затвердження Порядку надання щомісячної грошової допомоги та компенсацій на додаткову відпустку особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";  періоду проживання особи у вказаному населеному пункті, а також інших обставин, які вказують на добросовісність поведінки особи з метою реалізації нею права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року).

Крім того, Суд відхилив посилання скаржника на положення статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460, якими встановлено розмір мінімальної заробітної плати, що застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, оскільки розрахунковою величиною для нарахування доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальна заробітна плата.

Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що положення частини другої статті 8 Закону № 3460-IX, яка є чинною (не визнавалася неконституційною), можуть підлягати застосуванню у випадку наявності судового рішення, яке набрало законної сили та резолютивна частина якого містить спосіб захисту порушеного права позивача з визначенням такої величини як «розмір мінімальної заробітної плати».

Постанова Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі № 600/2955/22-а (адміністративне провадження № К/990/7011/24).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.