Верховний Суд забезпечив виконання судового рішення в пенсійній справі за допомогою судового контролю

Верховний Суд у судовому засіданні прийняв звіт щодо виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а за позовом фізичної особи до управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості.

Переглядаючи у касаційному порядку справу № 200/3958/19-а по суті, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивачки, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив частково, зокрема, визнав протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за визначений період згідно з довідкою Територіального управління ДСА України та зобов`язав здійснити такий перерахунок та виплату.

Одночасно з цим за заявою позивачки Верховний Суд своєю ухвалою від 1 грудня 2021 року, зокрема встановив судовий контроль шляхом зобов’язання Управління протягом місяця з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а.

Надалі Верховний Суд неодноразово відмовляв у прийнятті звіту Управління (ухвалами від 4 жовтня 2022 року, від 4 липня 2023 року та від 12 грудня 2023 року) в частині виплати заборгованості у сумі перерахованої пенсії та встановлював новий строк для подання звіту.

Лише у березні 2024 року Управління направило до Суду новий звіт про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а, в якому зазначило про повне виконання цієї постанови.

Оцінюючи повноту та належність виконання судового рішення, Суд врахував, що Конституція України гарантує обов`язковість судового рішення, що є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129 Основного Закону); держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25- 26 березня 2011 року [CDL-AD(2011)003rev], зазначила, що «юридична визначеність» вимагає додержання принципу res judicata, що в тому числі охоплює виконання остаточних рішень судів (пункт 46).

Зі змісту частин першої та другої статті 382 КАС України Суд дійшов висновку, що суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Разом з тим, Суд зауважив, що такі заходи судового контролю застосовуються в разі неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо зазначені в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

Дослідивши поданий Управлінням звіт, було встановлено, що на виконання зобов`язання, покладеного на відповідача постановою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а, Управлінням, відповідно до плану доходів і видатків на 2022-2023 роки, виходячи з розрахунку виділених сум на всіх отримувачів, здійснено виплату заборгованості за рішенням суду судді у відставці на загальну суму, яка розрахована автоматизованим способом пропорційно обсягу виділених з Державного бюджету коштів та кількості отримувачів, що відповідає вимогам абзацу третього пункту 4  Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165.

Оскільки за змістом статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою в межах спеціальних бюджетних коштів, призначених для забезпечення виконання рішень суду, Суд прийняв до уваги неодноразове звернення Управління до органів казначейської служби за отриманням інформації про виконання останніми зобов`язань, зокрема, за рішеннями судів, в тому числі постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а.

У відповідь на таке звернення Головне управління Державної казначейської служби України листом підтвердило інформацію про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а, на підтвердження чого до свого листа долучило додаток, в якому зазначена сума виплаченого позивачці боргу.

У судовому засіданні представники Управління підтвердили зазначену у звіті від 13 березня 2024 року інформацію та вказали, що позивачка, звернувшись до органу казначейської служби, скористалась способом виконання рішення, що передбачений Законом № 4901-VI. Також начальник Управління вказала, що отримавши лист Головного управління Державної казначейської служби України, яким підтверджено інформацію про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а, Управління звернулося до вказаного органу з повторним уточнюючим запитом, у відповідь на який Головне управління Державної казначейської служби України повторно підтвердило інформацію про виконання вказаного судового рішення в повному обсязі.

Верховний Суд у цій справі зробив висновок, що судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб`єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов`язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.

Ухвала Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі № 200/3958/19-а (адміністративне провадження № Зі/9901/175/21).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.