Предметом судового контролю при розгляді справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, є наявність підстав (мети її використання та обґрунтування необхідності отримання) для розкриття такої інформації і визначених законом повноважень у заявника вимагати її розкриття.
Встановлення судом відсутності підстав для розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, або повноважень у заявника вимагати її розкриття є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні заяви, а не відмови у відкритті провадження у справі. На цьому наголосив у постанові від 4 вересня 2024 року по справі №757/53921/23-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Обставини справи
У листопаді 2023 року заявник приватний виконавець звернувся до районного суду про розкриття банком інформації, що містить охоронювану законом таємницю.
Заява обґрунтована тим, що для виконання рішення суду він звернувся 12 жовтня 2023 року до АТ «КБ «ПриватБанк» із листом про надання наступної інформації: чи знаходиться нерухоме майно боржника – чотирикімнатна квартира в іпотеці банку; повідомити про залишок боргу за договором іпотеки; надати приватному виконавцю копії договору іпотеки, технічних та правовстановлюючих документів на майно боржника; повідомити про залишок боргу за договором іпотеки; чи не заперечує АТ «КБ «ПриватБанк» проти примусової реалізації нерухомого майна боржника у порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження».
На його звернення надійшов лист-відповідь від АТ «КБ «ПриватБанк», згідно з яким банк відмовив у надані витребуваної інформації, посилаючись на банківську таємницю.
Відсутність інформації щодо нерухомого майна боржника унеможливлює подальшу реалізацію майна боржника для погашення заборгованості за виконавчим документом з примусового виконання рішення районного суду від 20 жовтня 2022 року у справі №522/21498/21.
Просив суд зобов`язати АТ «КБ «ПриватБанк» розкрити та надати йому інформацію.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою приватного виконавця.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява приватного виконавця подана до суду у порядку Глави 12 ЦПК, не може розглядатися у порядку окремого провадження, оскільки порядок розкриття банками інформації, що містить охоронювану законом таємницю, передбачено спеціальними законами і регламентований пунктом 21 частини третьої статті 18 Закону «Про виконавче провадження» і ч. 6 статті 62 Закону «Про банки і банківську діяльність».
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у постанові Пленуму ВССУ «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» від 30 вересня 2011 року № 10 зазначено, що оскільки розкриття банківської таємниці може здійснюватися безпосередньо банками або на підставі рішення суду та виключно на підставах і у порядку, передбаченими законом, суд повинен розмежовувати ці підстави, кола суб`єктів, уповноважених на отримання відповідної інформації та її обсягу.
Правовий режим банківської таємниці визначається, зокрема, статтями 1058, 1076 ЦК, статтями 60 - 62 Закону «Про банки і банківську діяльність». Коло суб`єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, визначається законом (стаття 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність») і може змінюватися тільки на підставі закону. При цьому, вказані суб`єкти мають право на отримання лише обмеженої інформації з урахуванням виконуваних ними функцій та з питань, зазначених у відповідному законі стосовно визначених суб`єктів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява приватного виконавця не може розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки розкриття банківської таємниці, як правомірна правова дія, може відбуватися виключно на підставах та у порядку, передбаченими законом.
15 травня 2024 року приватний виконавець подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
У пунктах 3, 21, 22 частини третьої статті 18 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя (ч. 1 статті 51 Закону «Про виконавче провадження»).
Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом про банки і банківську діяльність (ч. 1 статті 1076 ЦК).
Згідно ч. 1 статті 60 Закону «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
За змістом статті 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду. В окремих, визначених законом випадках і межах, така інформація розкривається без рішення суду. Коло суб`єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, та обсяг інформації з урахуванням виконуваних ними функцій, визначається статтею 62 Закону «Про банки і банківську діяльність».
Зокрема, відповідно до пункту 6 ч. 1 статті 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» така інформація без рішення суду розкривається органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям - на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», - щодо банківських рахунків/електронних гаманців клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків/електронних гаманців, номери рахунків/електронних гаманців, залишок коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях, операції списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
У пункті 11 частини другої статті 293 ЦПК передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Порядок розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, врегульований у Главі 12 ЦПК.
У пунктах 4 та 5 частини першої статті 348 ЦПК передбачено, що у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено: обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
Згідно з ч. 2 статті 350 ЦПК якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.
Результат аналізу наведених норм дає підстави для висновку, що:
У справі, що переглядається:
Тому суди помилково відмовили у відкритті провадження у справі за заявою приватного виконавця.
Отже, як вказав ВС, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати і направити справу за заявою приватного виконавця про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.