Якщо особа добровільно надала слідчому телефон, це не свідчить про здобуття доказів у позапроцесуальний спосіб – Верховний Суд

Процесуальний закон не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них.

Якщо особа, у розпорядженні якої перебувають речі, документи та інші матеріали, що мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування в позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими. На це вказав у своїй постанові від 9 липня 2024 року Касаційний кримінальний суд Верховного по справі №229/1339/22.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватою та засудив особу за ч. 2 ст. 114-2 КК (у редакції статті, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. У касаційній скарзі сторона захисту стверджує, що зняття інформації з її телефону було здійснене шляхом втручання у приватне спілкування, оскільки телефон було вилучено до внесення відомостей до ЄРДР й без ухвали слідчого судді, а постанова про арешт майна (телефону) винесена з порушенням строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій в частині призначеного покарання. Пом’якшено призначене покарання за ч. 2 ст. 114-2 КК (у редакції статті, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ККС вказує, що твердження скаржників про вилучення телефону у позапроцесуальний спосіб, що потягло втручання у приватне спілкування, є необґрунтованими.

Як було встановлено місцевим судом, обвинувачена добровільно надала слідчому наявний у неї мобільний телефон. Процесуальний закон не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них.

У разі, коли особа, у розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими. Добровільна видача телефону відбулася після внесення відомостей до ЄРДР під час затримання особи, а тому твердження засудженої про фактичне проведення обшуку, який обов’язково вимагав наявність ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.