До закону про міжнародне приватне право включать колізійні норми щодо цивільних шлюбів і зареєстрованих партнерств

20:00, 31 серпня 2024
Ці колізійні норми дозволять українському суду правильно визначати, право якої держави слід застосовувати при розгляді спорів з іноземним елементом між фактичними співмешканцями або зареєстрованими партнерами.
До закону про міжнародне приватне право включать колізійні норми щодо цивільних шлюбів і зареєстрованих партнерств
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

У Верховній Раді зареєстрований законопроект 11523 щодо внесення змін до Закону «Про міжнародне приватне право». Як пояснюють автори, пропонується включити до цього закону колізійні норми для фактичних шлюбних відносин без реєстрації шлюбу (так звані «цивільні шлюби») та зареєстрованих партнерств. Ці колізійні норми дозволять українському суду правильно визначати, право якої держави слід застосовувати при розгляді спорів з іноземним елементом між фактичними співмешканцями або зареєстрованими партнерами. Ініціаторами законопроекту виступили народні депутати з різних фракцій, зокрема, Олег Макаров, Олександр Копиленко, Олександр Бакумов, Олександр Мережко, Роман Бабій, Микола Стефанчук та інші.

Як вказують депутати, за прогнозами Гаазької конференції з міжнародного приватного права, у 2031 році кожна четверта пара в світі буде проживати сім’єю без подальших намірів щодо реєстрації шлюбу.

В Україні фактичні шлюбні відносини давно розглядаються не лише як передумова, а й як соціально прийнятна альтернатива шлюбу. У 2004 р. фактичні шлюбні відносини були врегульовані на законодавчому рівні – у Сімейному кодексі України зʼявилось поняття «жінка та чоловік, які проживають однією сімʼєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі". Окрім цього, у законодавстві було встановлено юридичні наслідки такого спільного проживання: у пари виникала презумпція спільної сумісної власності на майно та взаємні права і обовʼязки щодо утримання.

Втім, одного лише матеріального регулювання в Сімейному кодексі України недостатньо. У сучасному глобалізованому світі фактичні шлюбні відносини часто є ускладненими так званим «іноземним елементом» – тобто стають повʼязаними з правопорядком одразу декількох держав. Іноземний елемент найчастіше проявляється в субʼєктному складі (e.g. один із співмешканців є іноземцем) чи обʼєктному складі (e.g. спільно нажите майно знаходиться за кордоном).

У подібних випадках на врегулювання майнових відносин співмешканців претендує право одночасно декількох держав, а отже – виникає необхідність визначити якесь одне право, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Для цього в арсеналі міжнародного приватного права існує спеціальний інструмент – колізійна норма. Ця норма не регулює відносини по суті, а лише вказує, право якої держави потрібно застосувати до спірних правовідносин з іноземним елементом.

У нашій державі колізійні норми закріплені в Законі «Про міжнародне приватне право». Якщо до українського суду звертаються сторони, у відносинах яких наявний іноземний елемент, суддя має звернутись до цього Закону, знайти там необхідну колізійну привʼязку, з її допомогою визначити застосовне право, після чого застосувати це право і винести судове рішення.

Для прикладу, у ст. 59-61 Закону «Про міжнародне приватне право» містяться колізійні привʼязки для визначення майнових наслідків класичного шлюбу. Так, якщо дружина-італійка подасть позов проти чоловіка-українця до українського суду про поділ спільної квартири в Іспанії, колізійні привʼязки у ст. 59-61 Закону «Про міжнародне приватне право» допоможуть українському судді визначити, за яким правом слід вирішувати цей спір з іноземним елементом – за правом України, Італії чи Іспанії.

Разом з тим, у Законі «Про міжнародне приватне право» наразі відсутні колізійні привʼязки для фактичних шлюбних відносин. Тобто, якщо згадана громадянка Італії перебуває з громадянином України в фактичних шлюбних відносинах (а не у шлюбі) і звертається до українського суду про поділ квартири в Іспанії, у Законі «Про міжнародне приватне право» відсутня колізійна норма, яку б український суддя міг використати для визначення застосовного права.

При цьому згідно з ч. 10 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України суд не може відмовити позивачці у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості чи суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Якщо український суд матиме підсудність над спором з іноземним елементом відповідно до ст. 76-77 Закону «Про міжнародне приватне право» (наприклад на території України проживає співмешканець-відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно), суддя повинен буде взяти справу фактичних співмешканців до розгляду та не матиме підстав відмовляти у здійсненні правосуддя.

Втім, через відсутність у Законі «Про міжнародне приватне право» колізійних норм для фактичних шлюбних відносин суд не зможе чітко визначити, право якої держави слід застосувати до цих спірних правовідносин. Це породжує правову невизначеність для сторін спору та стоїть на заваді формуванню усталеної судової практики в цій сфері. Додатковою проблемою для суду також буде встановлення самого факту того, що між сторонами спору наявні фактичні шлюбні відносини – адже не зрозуміло, за яким саме правом слід встановлювати факт існування таких відносин.

За результатами порівняльного дослідження законодавства понад 80 держав світу та вивчення кращих міжнародних практик його застосування, у цьому законопроєкті пропонується додати до Закону «Про міжнародне приватне право» колізійні привʼязки для фактичних шлюбних відносин. Мова іде про колізійні привʼязки для встановлення факту існування між двома особами відносин проживання однією сімʼєю без перебування в шлюбі (ст. 581), правових наслідків проживання однією сімʼєю без перебування в шлюбі (ст. 601), майнових наслідків проживання однією сімʼєю без перебування в шлюбі (ст. 611), форми вибору права (ст. 621) та припинення проживання однією сімʼєю без перебування в шлюбі (ст. 631).

Назви і структура нових статей закону побудовані за аналогією з колізійними нормами для класичних шлюбних відносин (див. чинні ст. 58- 63 Закону), проте повністю не копіюють їх сутність.

Так, в якості базової привʼязки для фактичних шлюбних відносин у законопроєкті пропонується спільний особистий закон співмешканців (зазвичай це спільне громадянство), що відповідає правовій традиції України для звичайних шлюбних відносин. Далі, у разі відсутності у сторін спільного особистого закону, суд має звертатись до альтернативної прив’язки до останнього спільного місця проживання співмешканців. Ця альтернативна прив’язка випливає з самої природи фактичних шлюбних відносин, де спільне проживання відіграє ключову роль. Якщо ж право держави, до якої відсилає базова і альтернативна колізійні прив’язки, в принципі не визнаватиме юридичний інститут фактичних шлюбних відносин, в якості привʼязки останньої надії пропонується застосовувати право держави суду (lex fori) – тобто право України. Прив’язка останньої надії встановлюється для уникнення ситуації, коли колізійні норми відсилають до права, що в принципі не має матеріально-правового інституту фактичних шлюбних відносин. Подібна ситуація може бути досить поширеною, оскільки близько 100 держав світу на законодавчому рівні поки що не визнають існування фактичних шлюбних відносин. Натомість право України містить матеріальне регулювання для цього інституту, а тому доречним є закріплення права України (lex fori) як прив’язки останньої надії.

Окрім цього, сторонам також надається можливість обрати застосовне право із обмеженого кола правопорядків. Перелік таких правопорядків запропонований за аналогією з нормою для класичних шлюбних відносин. Вибір права обмежується певним колом правопорядків, щоб виключити можливість застосування до правовідносин не властивого їм правового регулювання, а також забезпечити дотримання принципів тісного зв’язку та захисту слабкої сторони.

Зареєстровані партнерства

Поряд з фактичними шлюбними відносинами, у світі існує ще одна розповсюджена форма парних союзів сімейного типу – зареєстровані партнерства. Так, близько 50 держав світу наразі встановлюють у своєму національному законодавстві регулювання для зареєстрованих партнерств. Найбільшого поширення цей правовий інститут набув у Європі: законодавче регулювання партнерств існує в 20 з 27 держав-членів ЄС.

В Україні станом на сьогодні немає правового регулювання для зареєстрованих партнерств – попри те, що з 2015 року питання розробки спеціального закону про партнерства наявне у законодавчих планах Кабінету Міністрів України. Після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року питання правового регулювання зареєстрованих партнерств знову опинилось в центрі суспільної уваги. З цієї тематики постійно проводились соцопитування і круглі столи, готувались наукові дослідження. Окремі ініціативи громадського сектору і депутатського корпусу завершувались оформленням проєктів законів.

Втім, протягом усього цього часу основний фокус в Україні був зосереджений саме на матеріальному регулюванні партнерств: визначенні порядку їх реєстрації, встановленні правового режиму майна в партнерстві, немайнових прав і обовʼязків партнерів тощо.

Натомість поза увагою залишалось колізійне регулювання зареєстрованих партнерств. Мова іде про ситуації, коли у правовідносинах партнерів з’являється іноземний елемент: наприклад партнерами є іноземцями, які переїхали в Україну на постійне проживання, спірне майно партнерів знаходиться за кордоном тощо. У такому випадку перед українським судом постає питання, право якої держави слід застосувати для вирішення спору з іноземним елементом. Відповідь на це питання має дати відповідна колізійна привʼязка.

Разом з тим, у Законі «Про міжнародне приватне право» відсутні спеціальні колізійні привʼязки для зареєстрованих партнерств. Наприклад, якщо громадянка Німеччини зареєструвала у Франції партнерство з громадянином Італії і через певний час звернулась до українського суду про поділ спільно нажитої квартири в м. Києві, у Законі «Про міжнародне приватне право» відсутня колізійна норма, яку б український суддя міг використати для визначення застосовного права в цьому спорі.

При цьому згідно з ч. 10 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України суд не має права відмовити позивачці у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості чи суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Якщо український суд матиме підсудність над спором з іноземним елементом відповідно до ст. 76-77 Закону України "Про міжнародне приватне право" (наприклад на території України проживає партнер-відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно), суддя повинен буде взяти справу партнерів до розгляду. Український суддя також не матиме підстав застосовувати застереження про публічний порядок, оскільки питання поділу спільно нажитої квартири між двома особами є суто майновим питанням, що не призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку України. Суддя буде зобов’язаний вирішувати спір по суті, але через відсутність у Законі «Про міжнародне приватне право» колізійних норм для зареєстрованих партнерств не зможе чітко визначити, право якої держави слід застосувати до спірних правовідносин.

Все це породжує правову невизначеність для сторін спору та стоїть на заваді формуванню усталеної судової практики з цього питання. За результатами порівняльного дослідження законодавства близько 50 юрисдикцій та вивчення кращих світових практик його застосування, у цьому законопроєкті пропонується доповнити Закон «Про міжнародне приватне право» колізійними привʼязками для зареєстрованих партнерств. Назви і структура нових статей Закону побудовані за аналогією з колізійними привʼязками для класичних шлюбних відносин, проте не копіюють їх сутність:

1) Дійсність зареєстрованого партнерства (ст. 582) – так само як і для шлюбів (ст. 58), пропонується визнавати в Україні дійсність зареєстрованого партнерства між двома особами-іноземцями чи апатридами, яке укладено за правом іноземної держави.

2) Правові наслідки зареєстрованого партнерства (ст. 602) – для визначення застосовного права щодо правових наслідків партнерства пропонується використовувати єдину привʼязку до держави місця реєстрації партнерства (lex loci registrationis). Саме цю привʼязку як базову застосовує більшість держав світу, що мають колізійне регулювання для зареєстрованих партнерств (Франція, Німеччина, Італія тощо). Привʼязка до місця реєстрації партнерства також використовується у Регламенті ЄС No2016/1104 щодо посиленого співробітництва у питаннях юрисдикції, застосовного права, визнання і виконання рішень щодо майнових наслідків зареєстрованих партнерств. Популярність привʼязки lex loci registrationis цілком виправдана і пояснюється низкою беззаперечних переваг. По-перше, у разі використання цієї прив’язки суду не потрібно аналізувати право будь-якої іншої держави для встановлення дійсності іноземного партнерства – як питання дійсності партнерства, так і його наслідки встановлюються за єдиним правом держави місця реєстрації партнерства. По-друге, у разі застосування будь-яких інших прив’язок замість lex loci registrationis (наприклад "шлюбних" привʼязок до спільного особистого закону, останнього спільного місця проживання тощо) завжди існує ризик відсилання до іноземного права, що в принципі не містить матеріально- правового інституту зареєстрованого партнерства. У той же час право держави місця реєстрації партнерства завжди міститиме матеріально-правове регулювання його правових і майнових наслідків. По-третє, така прив’язка створює елемент передбачуваності для сторін, оскільки під час реєстрації партнерства у певній державі партнери часто мають обґрунтовані сподівання, що партнерство і надалі буде регулюватись правом такої держави.

3) Майнові наслідки зареєстрованого партнерства (ст. 612) – партнерам дозволяється самостійно обрати право, що буде застосовуватись до майнових наслідків партнерства. Коло правопорядків, з яких можливий вибір права, обмежений за аналогією з вибором права для шлюбних відносин (ст. 61).

Обмеження кола правопорядків у подібних випадках є визнаною світовою практикою, що дозволяє виключити можливість застосування до правовідносин не властивого їм правового регулювання, забезпечити дотримання принципів тісного зв’язку та захисту слабкої сторони. Якщо ж сторони не обрали застосовне право, до майнових наслідків партнерства буде застосовуватись право, яке використовується для правових наслідків партнерства – тобто право держави місця реєстрації партнерства (lex loci registrationis).

4) Форма вибору права до майнових наслідків зареєстрованого партнерства (ст. 622) – передбачається, що вибір застосовного права має бути здійснений в письмовій формі.

5) Припинення зареєстрованого партнерства (ст. 632) – норма викладена за аналогією з класичними шлюбними відносинами.

«Окремо зазначаємо, що для запровадження в Україні колізійних норм для зареєстрованих партнерств не обовʼязково приймати окремий закон про матеріальне регулювання партнерств. Як показує практика, підготовка і узгодження з усіма стейкхолдерами великого системного законопроєкту з матеріальним регулюванням може зайняти тривалий час. Натомість запровадження точкових змін у Закон «Про міжнародне приватне право» дозволить вже зараз ефективно ліквідувати прогалини в колізійному регулюванні» - вказують автори.

Встановлення колізійних привʼязок для зареєстрованих партнерств з іноземним елементом у Законі «Про міжнародне приватне право» не означає визнання можливості укладати такі партнерства в Україні чи визнання партнерств, укладених українцями за кордоном. Нові колізійні привʼязки лише дозволять українським судам ефективно вирішувати підсудні їм спори щодо правових і майнових наслідків іноземних зареєстрованих партнерств. При цьому вводити в законодавство України визначення поняття "зареєстроване партнерство" не обовʼязково – вітчизняні суди будуть встановлювати наявність (дійсність) відносин іноземного партнерства на підставі права держави, де таке партнерство було зареєстровано.

Отже, законопроєкт пропонує доповнити Закон «Про міжнародне приватне право» 10 новими статтями з колізійними нормами щодо встановлення факту існування між двома особами відносин проживання однією сімʼєю без перебування в шлюбі (ст. 581), дійсності зареєстрованого партнерства (ст. 582), правових наслідків проживання однією сімʼєю без перебування в шлюбі (ст. 601), правових наслідків зареєстрованого партнерства (ст. 602), майнових наслідків проживання однією сімʼєю без перебування в шлюбі (ст. 611), майнових наслідків зареєстрованого партнерства (ст. 612), форми вибору права для майнових наслідків проживання однією сімʼєю без перебування в шлюбі (ст. 621), форми вибору права для майнових наслідків зареєстрованого партнерства (ст. 622), припинення проживання однією сімʼєю без перебування в шлюбі (ст. 631) та припинення зареєстрованого партнерства (ст. 632).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший
Telegram канал Sud.ua
XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший
Головне про суд
Сьогодні день народження святкують
  • Михайло Слободін
    Михайло Слободін
    суддя Східного апеляційного господарського суду
  • Михайло Новіков
    Михайло Новіков
    член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики