Витрати суб’єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи не підлягають розподілу – Верховний Суд

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до релігійної організації (відповідач) та просив, зокрема, зобов’язати укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини (пам`ятка архітектури місцевого значення).

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки дійшов висновку, що факт укладення охоронного договору свідчить про відновлення порушених прав та відсутність необхідності визначати спосіб їх судового захисту. 

Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції про необхідність відмови у задоволені позову, проте, змінив мотиви, зазначивши, що прокурор у цій справі неуповноважений був звертатися до суду в інтересах держави з позовом до релігійної організації як суб’єкта приватного права.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, прокурор звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Що вирішив Верховний Суд

Погоджуючись з рішення суду першої інстанції (частково задовольнивши касаційну скаргу) та вирішуючи питання про можливість закриття провадження у цій справі з огляду на усунення відповідачем порушень, що стали підставою для звернення прокурора до суду, Верховний Суд керувався таким.

За загальним правилом суб`єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

В адміністративних справах за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єкта приватного права мотивом звернення до суду є захист суспільного інтересу (прав необмеженої кількості осіб).

Проте на відміну від оскарження особою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, коли адміністративний суд для захисту порушених прав, свобод або законних інтересів може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення (пункт 2 частини першої статті 5 КАС України), визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дії (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України), визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії (пункт 4 частини першої статті 5 КАС України), у випадку адміністративного позову до суб`єкта приватного права суд, за загальним правилом, не визнає протиправними дії чи бездіяльність, не скасовує рішення суб`єкта приватного права.

З огляду на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України Суд зазначив, що закриття провадження у справі можливе у випадку оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

За висновком Верховного Суду, закриття провадження у справі з цієї підстави можливо за таких умов: законні права та інтереси позивача відновлені після виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; у суду немає підстав для визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Така конструкція норми (пункту 8 частини першої статті 238 КАС України) щодо зазначення саме суб`єкта владних повноважень спрямована на запобігання безпідставного закриття провадження у справі, коли повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень суб`єкта владних повноважень протиправними та суб`єкт приватного права обґрунтовано заперечує проти закриття провадження.

Між тим, за висновком Суду, у справах за адміністративними позовами до суб`єкта приватного права, зокрема, про зобов`язання вчинити дії або стягнення коштів суд не визнає протиправними дії або бездіяльності такого суб`єкта; позивач (суб`єкт владних повноважень) отримує виконання відповідачем (суб`єктом приватного права) дій (чи сплату коштів), які слугували предметом позовних вимог.

Крім того, Верховний Суд вказав на помилковість твердження прокурора, що у випадку закриття провадження відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України прокуратурі мав бути повернутий з державного бюджету судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви.

На підставі аналізу змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України Суд дійшов висновку про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

Суд вказав, що такий підхід законодавця нерозривно пов`язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин із метою ефективного захисту прав, свобод й інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень із боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, якщо позивачем є суб`єкт владних повноважень, то незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга статті 139 КАС України), не підлягають розподілу.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у справах, в яких суб`єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом до суб`єкта приватного права, не відповідає правовій природі цієї процесуальної норми, яка, у першу чергу, захищає позивача від безпідставного закриття провадження, тоді як в адміністративній справі, в якій відповідачем є суб`єкт приватного права, суб`єкт владних повноважень може втратити інтерес до розгляду справи, відмовитися від позову (стаття 189 КАС України), а суд - прийняти відмову та закрити провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 238 КАС України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом).

Постанова Верховного Суду від 8 травня 2024 року у справі №240/17530/23 (адміністративне провадження № К/990/42023/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.