Призначення одноразової грошової допомоги члену сім’ї померлого через COVID-19 медичного працівника – позиція Верховного Суду

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ Пенсійного фонду (правонаступник Фонду соціального страхування) на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які задовольнили позов особи до ГУ ПФУ про визнання протиправною бездіяльності останнього, яка полягає у неприйнятті рішення про надання страхової виплати (одноразової грошової допомоги), передбаченої пунктом 3 Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженого постановою Кабміну від 17 червня 2020 року №498, позивачу, як члену сім`ї його батька – медичного працівника, померлого у зв`язку з інфікуванням COVID-19 та зобов’язання призначити і виплатити позивачу таку страхову виплату.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження факту спільного проживання та наявності спільного побуту з померлим батьком позивач надав, серед іншого, копію свідоцтва про народження, якою підтверджується те, що батьком позивача є померлий медичний працівник та документи, що підтверджують спільне з померлим зареєстроване місце проживання: копію паспорта; акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання, у розділі «Відомості про потерпілого», де зазначено, що місцем проживання та реєстрації батька була ця ж адреса; довідку виконавчого комітету міської ради, де зазначено, що останній постійно до дня смерті проживав разом із своїм батьком, батько з сином вели спільне господарство і син поховав померлого за власний рахунок.

Суди попередніх інстанцій, рішення яких оскаржує Управління Пенсійного фонду, задовольнили позовні вимоги сина, і виходили із того, що останній є кровним родичем померлого і спільно з ним проживав. Ці ознаки беззаперечно вказують на належність позивача до членів сім`ї померлого медичного працівника відповідно до Сімейного кодексу. Підстави встановлювати у цивільному процесі факт наявності у позивача статусу члена сім`ї відсутні, оскільки позивач має докази, безпосередньо визначені СК України, які підтверджують факт його належності до сім`ї, що виключає наявність спору з цього питання та вирішення його у порядку цивільного судочинства.

Управління ПФУ не погоджувалося із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважало, що Порядком №  498 не надано повноважень органу, що призначає відповідні страхові виплати, встановлювати факт сімейних відносин або розглядати причини проживання родичів окремо. Крім того, з огляду на положення Порядку №  337, у касаційній скарзі відповідачем також зазначено про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 Порядку № 498, з огляду на те, що нещасний випадок, який стався з медичним працівником визнано пов`язаним з виробництвом відповідно до підпункту 1 пункту 52 Порядку № 337.

Що вирішив Верховний Суд

За результатом касаційного розгляду цієї справи, Верховним Судом частково задоволено касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду, скасовано судові рішення в частині зобов`язання Головного управління призначити і виплатити позивачу страхову виплату (одноразову грошову допомогу) та у скасованій частині ухвалено нове рішення про зобов`язання ГУ ПФУ повторно розглянути заяву позивача і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Закону України від 6 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб», Порядку № 498 та Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, а також з урахуванням висновків цієї постанови. В іншій частині Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Переглядаючи судові рішення у цій справі у касаційному порядку, Суд вказав, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення, необхідно вирішити такі питання:

(1) наявності у ПФУ повноважень встановлювати належність заявника, на підставі наданих ним документів, до складу сім`ї померлого медичного працівника з метою отримання одноразової грошової допомоги у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

(2) визначення підстав, з огляду на які ПФУ може встановити належність заявника (у цій справі - повнолітнього сина) до складу сім`ї померлого медичного працівника.

(3) наявності підстав для призначення страхової виплати відповідно до пункту 3 Порядку №498 з огляду на те, що розслідування нещасного випадку, який стався з померлою особою, здійснено відповідно до пункту 52 Порядку №337.

Надаючи відповідь на ці питання, Суд врахував, що зі змісту пункту 3 Порядку № 498 вбачається, що утриманцями померлого медичного працівника, які мають право на виплату, відповідно до цього Порядку є: діти, на утримання яких померлий медичний працівник виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого медичного працівника, але мають на це право відповідно до законодавства.

Водночас, у разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.

Враховуючи вищезазначене положення, Верховний Суд наголосив на тому, що з метою підтвердження позивачем його належності членів сім`ї померлого медичного працівника, як умови для отримання страхової виплати, є доведення ним: факту проживання з померлим або наявності у такої особи спільного побуту та взаємних прав і обов`язків з померлим, що включає в себе спільні витрати на купівлю майна, ремонт та утримання житла тощо.

Ці факти у силу положень пункту 7 Порядку №498 перевіряються Головним управлінням під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги члену сім’ї померлого медичного працівника на підставі поданих для отримання такої виплати документів.

З огляду на це, Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про те, що Головне управління не наділене жодними повноваженнями щодо вирішення питання належності особи, яка звертається за одноразовою грошовою допомогою на підставі положень Порядку № 498, до сім`ї померлого медичного працівника, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і є безпідставними.

У результаті здійснення системного аналізу положень статей 3, 19, 43 та 46 Конституції України, статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також пункту 3 Порядку № 498 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб членам сім`ї такого медичного працівника, належність яких до сім`ї визначається ПФУ під час розгляду відповідної заяви з урахуванням положень Сімейного кодексу України та наданих заявником документів, що можуть свідчити про проживання останнього з померлим однією сім`єю.

Водночас у разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.

Постанова Верховного Суду від 9 травня 2024 року у справі №580/3690/23 (адміністративне провадження № К/990/44672/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.