Верховний Суд висловився стосовно умов врахування для держслужбовця під час призначення пенсії спеціального стажу, набутого після реформування системи соціального забезпечення

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до ГУ ПФУ про визнання протиправними дій в частині незарахування до стажу роботи позивачки на посадах, віднесених до державної служби, періоду роботи з 1 травня 2016 року.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивачка вважала, що на час звільнення з державної служби у січні 2023 року вона мала стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, понад 20 років, а тому набула право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року. Водночас незарахування ГУ ПФУ періоду роботи з 1 травня 2016 року до спеціального стажу державної служби позбавило її права на розрахунок пенсії з урахуванням виплат за останнім місцем роботи на державній службі.

Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції, який задовольнив апеляційну скаргу ГУ ПФУ та ухвалив постанову про відмову у задоволенні позову.

Суд зазначив, що спірним питанням, яке підлягає вирішенню у цій справі, є можливість зарахування періоду роботи позивачки на посадах державної служби з 1 травня 2016 року до розрахунку спеціального стажу (стажу державної служби) для призначення пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII .

Вирішуючи спірне у цій справі питання, Суд встановив, що до 1 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом № 3723-XII.

Водночас з 1 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року.

При цьому особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія (Закону № 889-VIII або Закону № 3723-XII).

В процесі розгляду справи Верховний Суд встановив, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та, безпосередньо, стажу державної служби, врахувавши при цьому положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, де  передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.

Вказане у сукупності дало можливість Верховному Суду дійти висновку, що набутий до 1 травня 2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи), має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

Водночас Суд вказав, що після 1 травня 2016 року у зв`язку із набранням чинності Законом № 889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців, а тому стаж, набутий після 1 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Суд також зауважив, що вказаний висновок узгоджується з позицією КСУ, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

З огляду на вищезазначене, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що ГУ ПФУ правильно зарахувало позивачці стаж, набутий на посадах державної служби після 1 травня 2016 року, до страхового стажу, а не стажу державної служби, а тому доводи касаційної скарги, які стосуються необхідності зарахування до спеціального стажу державної служби періодів роботи з 1 травня 2016 року на відповідних посадах є необґрунтованими і суперечать положенням чинного законодавства.

У цій справі Верховний Суд звернув увагу, що правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості та доступності.

Постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23 (адміністративне провадження № К/990/43320/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.