Верховний Суд: встановлене рішенням Комітету ООН з прав людини порушення Міжнародного пакту не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами

Встановлене Рішенням Комітету ООН з прав людини порушення ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами, оскільки не є такою в розумінні ч. 2 ст. 459 КПК.

Також не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами відсутність автоматичного компенсаторного механізму в національному законодавстві України. Про це у своїй постанові від 12 березня 2024 року зазначила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду по справі №1-9/2005.

Обставини справи

Вироком апеляційного суду, залишеним без змін ухвалою ВСУ, особу засуджено за ч. 1 ст. 115; п. 13 ч.2 ст. 115; ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Засуджений звернувся до суду з заявою про перегляд зазначеного вироку щодо нього за нововиявленими обставинами, вказавши на встановлені Рішенням Комітету з прав людини ООН від 26.07.2022 порушення ст. 7 Пакту, а саме призначення йому довічного позбавлення волі, яке є «нескорочуваним».

На переконання засудженого вирок підлягає перегляду на підставі п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років (граничний строк на момент постановлення вироку) та зі звільненням з-під варти у зв’язку із повним та фактичним відбуттям покарання.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою місцевого суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, засудженому відмовлено у відкритті провадження за вказаною заявою.

У касаційній скарзі засуджений зазначав, що висновок місцевого суду про необов’язковість рішення Комітету з прав людини ООН є помилковим та таким, що не узгоджується із ст. 26 Віденської Конвенції «Про права міжнародних договорів», ст. 2 п. 3 «а» Міжнародного пакту про громадянські та політичні права з огляду на ч. 2 ст. 19 Закону «Про міжнародні договори України».

Вважає, що відмова у відкритті провадження за поданим ним клопотанням є позбавленням його конституційного права доступу до правосуддя.

Позиція Касаційного кримінального суду

Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. ККС погодився з висновком апеляційного суду про те, що наведені засудженим підстави для перегляду вироку за нововиявленими обставинами не є нововиявленими у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК.

Рішення Комітету ООН щодо засудженого, яке у неофіційному перекладі названо як «Міркування», є черговим нагадуванням для приведення національного законодавства у відповідність із приписами Конвенції щодо вироків у виді довічного позбавлення волі і такі заходи було вжито, що знайшло своє відображення у змінах до статей 81, 82 КК.

Щодо доводів засудженого про те, що відмова у відкритті провадження за поданим ним клопотанням є позбавленням його конституційного права доступу до правосуддя, то ККС погодився з висновками апеляційного суду про їх необґрунтованість, оскільки як і в рішенні Комітету, так і в оскаржуваній ухвалі, наведено численні способи вирішення порушеного питання, зокрема в порядку статей 81, 82 КК.

ККС звернув увагу, що жодне міжнародне судове рішення, чи висновок не скасував такого виду покарання, як довічне позбавлення волі, а лише наголошено на необхідності врегулювання порядку його відбування та наявності реальної перспективи звільнення.

Також не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами відсутність автоматичного компенсаторного механізму в національному законодавстві України. Засуджений, при встановленні порушення його прав, має можливість звернутися із відповідною заявою до ЄСПЛ, після звернення із позовною заявою до національних судів.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», Велика Палата Верховного Суду 17 листопада 2022 року висловила позицію, що жоден суд, і навіть ВП ВС, не може зобов’язати Верховну Раду привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України, рішеннями Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України. Навіть, якщо таке регулювання не відповідає рішенням Європейського суду з прав людини (позиція у справі №990/116/22).

При цьому, ВП ВС не може переглянути вирок на підставі рішення ЄСПЛ, доки Верховна Рада не приведе своє регулювання у відповідність з рішенням ЄСПЛ. Таке замкнене коло випливало з рішень Великої Палати, зокрема, й від 18 серпня 2022 року, де Велика Палата висловила позицію, що хоча й рішення ЄСПЛ «Пєтухов проти України №2» повинна виконати Верховна Рада, однак зобов’язати Верховну Раду його виконати не може навіть Верховний Суд (справа №990/94/22 ).

В свою чергу, Верховна Рада 18 жовтня 2022 року прийняла в другому читанні та в цілому урядові законопроекти 4048 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та 4049 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини». Законопроекти було розроблено на виконання рішень ЄСПЛ та КСУ, ними передбачалася можливість заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі більш м’яким; можливість застосування умовно-дострокового звільнення до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі тощо.

Отже, вже після прийняття нового законодавства, з відповідними питаннями – виконання рішення ЄСПЛ та зміна покарання засудженому до довічного позбавлення волі, Велика Палата Верховного Суду знов стикнулася у справі №5-18/07 (постанова від 9 серпня 2023 року).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.