Верховний Суд скасував ухвалу про роз’яснення судового рішення щодо строку дії заходів забезпечення позову

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСББ на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про роз’яснення судового рішення.

У цій справі ОСББ звернулося до адміністративного суду з позовом до органів державного архітектурно-будівельного контролю, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідачів (Управління містобудування та Державної архітектурно-будівельної інспекції України) про затвердження Товариству (третя особа) містобудівних умов і обмежень, а також про надання дозволу на проведення будівельних робіт.

Одночасно із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних рішень відповідачів та накладення заборони на проведення будівельних робіт за відповідною адресою.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили заяву ОСББ про забезпечення позову та у подальшому, розглянувши справу по суті, відмовили у задоволені позову.

Разом з тим, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій по суті у касаційному порядку, Верховний Суд скасував вказані судові рішення та направив справу на новий розгляд.

З огляду на таке, постало питання про чинність заходів забезпечення позову, позаяк, ОСББ звернулося до суду із заявою про роз’яснення судового рішення про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просило встановити, чи продовжують діяти відповідні заходи у зв’язку із скасуванням Верховним Судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направленням справи на новий розгляд.

Суд першої інстанції ухвалою, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, задовольнив заяву ОСББ про роз’яснення судового рішення та вказав, що заходи забезпечення позову у цій справі були чинними до набрання законної сили рішенням суду по суті розгляду справи, тобто до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови, якою було завершено розгляд справи; прийняття у подальшому постанови суду касаційної інстанції ніяк не вплинуло на чинність (не призвело до відновлення дії) заходів забезпечення позову.

Натомість, Верховний Суд не погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, скасував їх та ухвалив постанову про відмову у задоволені заяви про роз’яснення судового рішення.

На підставі аналізу положень статті 254 КАС України Суд зробив висновок про те, що необхідність роз`яснення судового рішення, за загальним правилом, зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз`яснення рішення суду – це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Разом з тим, відповідно до частини першої-шостої статті 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Верховний Суд зауважив, що процесуальним законом урегульовано питання щодо строку дії заходів забезпечення позову, зокрема визначено, що припинення дії заходів забезпечення позову, якщо вони не скасовані або не змінені у судовому порядку, пов`язано з одночасним настанням таких юридичних фактів: 1) вирішення справи по суті; 2) набрання законної сили рішенням суду, яким вирішено справу по суті.

Такий підхід, на думку Суду, відповідає положеннями статті 129 Конституції України, статті 370 КАС України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого механізм роз`яснення судового рішення, визначений статтею 254 КАС України, не допускає тлумачення судом норм процесуального права, а натомість, передбачає, як виняток, можливість уточнення змісту судового рішення, зокрема у спосіб додаткового формулювання певної частини судового рішення на більш чітке та зрозуміле; пояснення окремого положення судового рішення, яке допускає неоднозначність його тлумачення; характеристика застосованих судом термінів або понять. Однак, за будь-яких умов, під час розʼяснення не допускається зміна змісту (суті) судового рішення шляхом його звуження або розширення.

Постанова Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 460/9602/20 (адміністративне провадження № К/990/33412/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.