Коли обшук у службовому кабінеті чиновника не потребує санкції слідчого судді, а відсутність захисника не тягне недопустимість доказів – Верховний Суд висловив позицію

Якщо у матеріалах провадження відсутні обставини, які б давали можливість обвинуваченому розумно розраховувати на використання службового кабінету для свого приватного життя та/або на збереження конфіденційності в межах службового кабінету, або вирішувати, коли і яким чином надавати до нього доступ, то на такий службовий кабінет не поширюються гарантії від втручання в приватне життя, передбачені Конституцією України та вказаними нормами КПК, і проведення в ньому слідчої дії не вимагає дозволу суду.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 14 вересня 2023 року по справі №521/18533/15-к.

Також у цій постанові ВС зазначив, що хоча при проведенні слідчих дій в кабінеті після затримання особи не був присутній захисник, немає підстав вважати, що виявлені речові докази були отримані саме внаслідок відсутності адвоката у значенні ч. 1 ст. 87 КПК України, оскільки присутність чи відсутність адвоката не могла вплинути на їх властивості.

Обставини справи

За вироком Приморського районного суду Одеси від 29 грудня 2020 року начальника юридичного відділу Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. За ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення.

Органом досудового розслідування начальник юридичного відділу Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради обвинувачувався утому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вимагав та одержав неправомірну вигоду. Питання стосувалося розгляду заяви від мешканців квартир 3 щодо затвердження висновків про технічну можливість розділу вказаних квартир – кожну на 4 самостійні квартири.

Так, він пред’явив вимогу про передачу 2400 доларів США за погодження розпорядження Малиновської районної адміністрації про затвердження висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна та присвоєння поштової адреси.

У касаційній скарзі прокурор наголосив, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання недопустимими письмових доказів винуватості , зокрема, протоколу обшуку службового кабінету від 2 вересня 2015 року з відеозаписом, у ході якого виявлено грошові кошти у сумі 1000 доларів США. Так, апеляційний суд дійшов висновку про порушення права обвинуваченого на захист, оскільки під час затримання та обшуку не було надано захисника.

Крім того, визнаючи недопустимим доказом протокол обшуку службового кабінету, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про порушення органом досудового розслідування вимог ст. 233 КПК України, оскільки прокурором не надано ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.

Проте дозвіл на обшук було отримано в порядку ч. 3 цієї статті невідкладно після обшуку. Копію ухвали слідчого судді від 3 вересня 2015 року, якою клопотання слідчого про проведення обшуку задоволено, а проведений обшук визнано законним, долучено до апеляційної скарги прокурора і досліджено в судовому засіданні, однак апеляційний суд не взяв її до уваги.

Позиція Верховного Суду щодо протоколу обшуку службового кабінету

Як зазначає Верховний Суд, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про визнання недопустимим доказом протоколу обшуку службового кабінету з відеозаписом, у ході якого виявлено грошові кошти у сумі 1000 доларів США, з підстав відсутності в матеріалах кримінального провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.

При цьому апеляційний суд не надав оцінки твердженням прокурора про те, що дозвіл на обшук було отримано згідно з вимогами ч. 3 ст. 233 КПК України невідкладно після обшуку, відповідну ухвалу слідчого судді відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України та долучено прокурором до апеляційної скарги.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2023 року (справа № 648/1543/15-к), вимога отримати дозвіл на обшук, за відсутності добровільної згоди особи, стосується лише житла чи іншого володіння особи, що випливає з тлумачення статей 233, 235 КПК України.

Зазначені норми закону, вказав ККС ВС, захищають особу від необґрунтованого втручання державних органів у сферу її приватності, на яке особа вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець. Службове приміщення надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов`язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане.

Для визначення, чи відбувається втручання у приватне життя внаслідок обшуку у службовому приміщенні, слід застосовувати критерій «розумного очікування конфіденційності». Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на приміщення або відповідну його частину поширюються гарантії від втручання у приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Peevv. Bulgaria» від 26 липня 2007 року).

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що обвинувачений обіймав посаду начальника юридичного відділу Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, був службовою особою, яка займає відповідальне становище, представником держави. Обшук проводився у службовому кабінеті, який був наданий для виконання його службових обов`язків.

У матеріалах провадження відсутні обставини, які б давали йому можливість розумно розраховувати на використання кабінету для свого приватного життя та/або на збереження конфіденційності в межах службового кабінету, або вирішувати, коли і яким чином надавати до нього доступ.

Таким чином, на службовий кабінет обвинуваченого не поширювалися гарантії від втручання в приватне життя, передбачені Конституцією України та вказаними нормами КПК України, і проведення в ньому слідчої дії не вимагало дозволу суду.

Крім того, апеляційний суд в ухвалі дійшов висновку про порушення під час обшуку службового кабінету права на захист, оскільки останньому на його вимогу не було надано захисника, внаслідок чого докази, отримані за результатами обшуку, визнано недопустимими. Так, за твердженням сторони захисту, участь захисника в обшуку була формальною, адже він з`явився наприкінці цієї слідчої дії, коли вже було вилучено гроші та відібрано змив з долонь, що підтверджується змістом протоколу обшуку.

Разом із тим, за правовою позицією, висловленою у вищевказаній постанові  Касаційного кримінального суду, відсутність захисника під час огляду кабінету, особистого обшуку і освідування засудженого не тягне за собою недопустимість доказів, отриманих під час цих слідчих дій.

Зокрема, для оцінки допустимості показань, отриманих від підозрюваної особи під час слідчих дій, визначальним є дотримання права особи зберігати мовчання і, як  гарантія цього права, забезпечення права бути представленим захисником.                    

При цьому враховується, що жодні відомості, які були повідомлені затриманою особою в ході обшуку, не були використані під час судового розгляду і не бралися до уваги судом при оцінці обставин справи.

Підходи до оцінки допустимості показань і допустимості доказів, які хоча й можуть бути отримані примусово, але існують незалежно від волі особи, як, наприклад, документи, зразки дихання, крові, сечі або тканин тіла для проведення експертизи, суттєво відрізняються від оцінки показань особи. Фактори, які можуть зумовити недопустимість показань особи, можуть не мати впливу на допустимість доказів, які мають зовсім іншу природу.

Таким чином, хоча при проведенні слідчих дій в кабінеті після затримання особи не був присутній захисник, немає підстав вважати, що виявлені речові докази були отримані саме внаслідок відсутності адвоката у значенні ч. 1 ст. 87 КПК України, оскільки присутність чи відсутність адвоката не могла вплинути на їх властивості.

Отже, при розгляді касаційної скарги прокурора ВС ураховує вищевказані висновки, а також те, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів, і не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2021 року (справа № 204/6541/16-к,  провадження № 51-2172км19) та від 1 листопада 2022 року (справа № 344/2995/15-к, провадження № 51-8361км18), додав Верховний Суд.

Нагадаємо, як раніше писала «Судово-юридична газета», у 2023 році слідчі судді задовольнили 83,2% від загальної кількості розглянутих клопотань про проведення обшуків.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.